Вікнина
Ві́книна — село в Гайворонській громаді Голованівського району Кіровоградської області України. Населення становить 931 осіб.
| село Вікнина | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Кіровоградська область |
| Район/міськрада | Голованівський район |
| Громада | Гайворонська громада |
| Код КАТОТТГ | UA35020050050011176 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1893 р. |
| Населення | — |
| Поштовий індекс | 26310 |
| Телефонний код | +380 5254 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′11″ пн. ш. 30°01′42″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
180 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Вікнина, вул.Центральна,6 |
| Сільський голова | Криворучко Олексій Іванович |
| Карта | |
  Вікнина | |
 Вікнина | |
| Мапа | |
| |
Історія
У червні 1906 року місцеві селяни відмовилися працювати на поміщика, вимагаючи підвищення плати. За участь у цьому виступі шість чоловік було засуджено до тюремного ув'язнення. Восени відбулося ще два селянські заворушення. На початку березня 1918 року в селі встановлено Радянську владу і обрано Раду селянських депутатів. 1924 року у Вікнині організовано сільськогосподарське кооперативне товариство «Добробут»[1].
Станом на 17.12.1926 р. у Вікнинській сільській раді (входила до складу Тернівського району Уманської округи) нараховувалося 661 господарство. Кількість населення — 2 597 осіб. За національним складом: 2 574 українців, 8 євреїв, 7 поляків, 3 росіян та 5 представників інших національностей[2].
На фронтах Другої світової війни воювали понад 300 жителів села, 162 з них загинули, 85 — відзначені нагородами, серед них орденом Леніна — С. Т. Праштика. У селі встановлено пам'ятник 27 полеглим воїнам-визволителям Вікнини та обеліск на честь загиблих односельців.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Вікнинську сільраду Бершадського району Вінницької області до складу Гайворонського району Кіровоградської області.[3]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1000 осіб, з яких 439 чоловіків та 561 жінка.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 926 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,17 % |
| російська | 1,72 % |
| болгарська | 0,11 % |
Уродженці села
- Народний архітектор України, лауреат Шевченківської премії Штолько Валентин Григорович (1931-2020).
- Письменник-байкар Годованець Микита Павлович (1893-1974).
- Зоолог і еколог Сокур Іван Тарасович (1908-1994).
Див. також
Примітки
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Кіровоградська область / Ред. кол. тому: Сиволап Д. С. (гол. редкол.), Безтака П. М., Вогульський А. А., Бублик I. О., Дратвер Б. Л., Зайцев В. М., Калініченко В. Л. (відп. секр. редкол.), Оліфіренко І. П., Піскунов О. К. (заст. гол. редкол.), Сухаревська Н. П., Цись В. О. Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. 1972. с. 816.
- Уманщина: краєзнавчий збірник (українська). Умань: Друкарня видавництва "Селянська Правда". 1927. с. 119.
- Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.