Вікул Микола Павлович
Мико́ла Па́влович Віку́л (псевдо: «Райгородський»; 3 січня 1888, Тбілісі — 14 травня 1935, Прага) — український хімік, громадський діяч, учасник 1-го Конгресу ОУН.
![](../I/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D2%91%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2.png.webp)
Микола Вікул | |
---|---|
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
3 січня 1888 м. Тбілісі, ![]() |
Смерть |
4 травня 1935 (47 років) м. Прага, ![]() |
Поховання | Ольшанський цвинтар |
Alma Mater | Подільська духовна семінарія |
Псевдо | «Райгородський» |
Військова служба | |
Родина
Батько — православний священик та краєзнавець Павло Вікул. Брат — демограф Іван Вікул. Донька — балерина Оксана Вікул[1].
Біографія
Навчався у духовному училищі та семінарії Кам'янця-Подільського, а згодом у Київському комерційному інституті (1908). Продовжив навчання на природничому відділі Варшавського університету (неорганічна хімія)(1909-13), де був активним членом Української громади.
Працює лаборантом у технічній школі Кам'янця-Подільського (1913-17), вчителем математики у місцевій вчительській семінарії (1918), а у 1919—1920 роках — старшим асистентом кафедри неорганічної хімії в Кам'янець-Подільському державному українському університеті: прийнято на посаду 1 серпня 1919 року, у грудні 1920 року поїхав лікуватися за кордон [2].
На еміграції очолює департамент в міністерстві віровизнань УНР (1920), працює доцентом (1922) і професор (1928) на кафедрі неорганічної хімії в Українській господарській академії в Подєбрадах.
Автор підручників, а також низки наукових розвідок, опублікаваних переважно в німецьких журналах.
Учасник першого Конгресу українських націоналістів 28 січня — 3 лютого 1929 року у Відні [3].
Укладач «Російсько-українського словничка термінів фізики і хімії» (Гадяч, 1918).
Примітки
- Вікул Микола Павлович
- Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 398.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН. — Т. 1. Архівовано 16 квітня 2008 у Wayback Machine.
Література
- Антонович М. Проф. д-р Микола Вікул 1888—1935. Його життя й ідеологічна діяльність // Розбудова Держави. — 1955. — ч. 1(16).
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 280.
- Мацько В. П. Віку́л Микола Павлович // ЕСУ
- Мацько В. Світочі подільської культури // Кам'янеччина в контексті історії Поділля. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 1997. — С. 120—121.