Ленкавський Степан
Степа́н Ленка́вський (6 липня 1904, Угорники, нині в межах Івано-Франківська — 30 жовтня 1977, Мюнхен) — український політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації Українських Націоналістів.
Степан Ленкавський | |
---|---|
| |
2-й Голова ОУНР | |
1959 — 1968 | |
Попередник | Степан Бандера |
Наступник | Ярослав Стецько |
Народився |
6 липня 1904 Угорники, Станіславський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
Помер |
30 жовтня 1977 (73 роки) Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина |
Похований | Вальдфрідгоф |
Відомий як | політик |
Громадянство | ЗУНР |
Національність | українець |
Політична партія | Організація українських націоналістів |
Життєпис
Народився в родині священика УГКЦ. Дитинство минуло в селах Фитьків і Загвіздя.
Навчався на філософському факультеті Львівського університету.
Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації вищих класів українських гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.
В 1928 брав участь у редагуванні (разом з С.Охримовичем та І.Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929–1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)».
В журналі «Розбудова нації» (ч. 7-8, 1928) вийшла стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова».
Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН.
З лютого 1929 увійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, був референтом ідеологічного відділу.
Автор «Декалогу ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань.
Листопад 1930 — заарештований польською поліцією у Кракові і у вересні 1932 р., під час процесу «конгресівців», засуджений до 4 років ув'язнення.
1939 — після гітлерівської окупації Польщі та частини західноукраїнських земель увійшов до складу Проводу ОУН (Б).
1940 — у період розколу в ОУН від імені прихильників С.Бандери вів переговори з А.Мельником.
З квітня 1941 — референт пропаганди ОУН (Б).
29 липня 1941 р. — як один з ініціаторів проголошення Української держави у Львові був заарештований Гестапо і до 19 грудня 1944 р. ув'язнений у концтаборі Аушвіц.
У повоєнний час жив у Німеччині. Був членом Проводу Закордонних Частин ОУН, курирував військовий сектор ОУН (Б), її розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К-3), створив і очолював референтуру підсовєтських справ (РПС).
1950–1951; 1959–1968 — очолював Провід ОУН, згодом керував відділом пропаганди і редагував газету «Шлях Перемоги».
В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).
Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені. Його захоронено на українській частині кладовища Вальдфрідгоф.[1]
Десять заповідей українського націоналіста (Декалог українського націоналіста)
Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:
- Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
- Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.
- Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
- Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
- Пімсти смерть Великих Лицарів.
- Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
- Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
- Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
- Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.
- Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.
Вшанування пам'яті
- В даний час на території Івано-Франківської області встановлено не менше п'яти різних пам'ятників Степану Ленкавському. Останній з них був відкритий 22 серпня 2010 в селі Угорники Івано-Франківської області (скульптор Василь Вільшук) і являє собою бронзову статую Степана Ленкавського на гранітному постаменті.
- Також в Івано-Франківську є Вулиця Степана Ленкавського.
- На його честь також названо 59 курінь УПЮ імені Степана Ленкавського.
Джерела та література
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Крайній І. Скромний мислитель ОУН // Україна молода. — 2009. — 22 вересня.
- Пономарьов В. Ленкавський Степан Володимирович // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 398. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Стасюк О. Ленкавський Степан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 118. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Степан Ленкавський. «Що таке „націоналізм“?»