Софія Доротея Ганноверська

Софія Доротея Ганноверська (нім. Sophie Dorothea von Hannover; нар. 16 березня 1687(16870316), Ганновер — пом. 28 червня 1757 року, палац Монбіжу поблизу Берліна[5]) — королева-консорт Пруссії, дочка короля Великої Британії Георга I, дружина короля Пруссії Фрідріха Вільгельма I і мати прусського короля Фрідріха II .

Софія Доротея Ганноверська
нім. Sophie Dorothea von Braunschweig-Lüneburg
Народилася 16 березня 1687(1687-03-16)[1][2][…]
Ганновер, Брауншвейг-Люнебург, Священна Римська імперія[1][2]
Померла 28 червня 1757(1757-06-28)[1][2][…] (70 років)
Палац Монбіжу, Мітте, Берлін, Королівство Пруссія[2]
Поховання Берлінський собор[2][3]
Країна Німеччина
Діяльність аристократка
Знання мов німецька
Конфесія лютеранство
Рід Ганноверська династія
Батько Георг I[2]
Мати Софі Доротея Брауншвейг-Целльска
Родичі Софія Шарлотта Ганноверська, Фрідріх Вільгельм I, Софія Ганноверська, Éléonore Desmier d'Olbreused і Фрідріх V Пфальцський
Брати, сестри Георг II і Melusina von der Schulenburg, Countess of Walsinghamd
У шлюбі з Фрідріх Вільгельм I[2]
Діти Август Фердинанд Прусський, Генріх Пруський (1726)[2], Август Вільгельм Прусський, Anna Amalia of Prussiad[2], Луїза Ульріка Прусська, Софія Доротея Марія Прусська, Princess Philippine Charlotte of Prussiad[2], Princess Friederike Luise of Prussiad[2], Фрідріх II[2], Вільгельміна Пруська[2], Frederick Louis, Crown Prince of Prussiad, Friedrich Wilhelm Prinz von Preußend[4], Charlotte Albertine Prinzessin von Preußend[4] і Ludwig Karl Wilhelm Prinz von Preußend[4]

Походження
Софія Доротея з матір'ю і братом

Софія Доротея народилася 16 березня 1687 року в сім'ї курпринца Ганновера Георга Людвіга, який успадкував у 1714 році від своєї троюрідною тітки корону Великої Британії, і Софії Доротеї Брауншвейг-Целльскої; була єдиною дочкою, другою і останньою дитиною в сім'ї [6] .

Будучи онукою курфюрста Ганновера, з народження Софія Доротея отримала право називатися Її світліша Високість принцеса Софія Доротея Ганноверська. Згідно Акту про спадкування престолу 1701 року, на момент прийняття акту, вона займала четверте місце в порядку спадкування британського престолу після своєї бабусі, батька і брата [7] .

Незабаром після народження дівчинки її батьки розійшлися, але розлучення не було. У 1694 році Софія Доротея Брауншвейг-Целльська була звинувачена в подружній зраді, шлюб був розірваний і матері було заборонено бачитися з дітьми [8] [9]. Цілком ймовірно ні Софія Доротея, ні Георг Август більше ніколи не бачили матір [10] [11] [12]. Відносини з єдиним братом у Софії Доротеї не складалися і в підсумку Георг Август зненавидів сестру [13] .

Кронпринцеса Пруссії

27 листопада 1706 роки Софія Доротея зробила урочистий в'їзд до Берліна [14], а вже 28 листопада вийшла заміж за свого кузена, кронпринца Фрідріха Вільгельма Прусського [15], з яким була знайома з дитинства: майбутній чоловік Софії Доротеї деякий час проживав при дворі їх загальної бабусі Софії Ганноверської, яка вважала правильним виховувати його разом з дітьми свого старшого сина. З перших днів знайомства Софія Доротея і Фрідріх Вільгельм не злюбили один одного. Недолюблював кузена і Георг Август, і саме він, що став згодом королем Великої Британії Георгом II, одружився з Кароліною Бранденбург-Ансбахською, яку кохав Фрідріх Вільгельм. Софія Доротея відрізнялася від чоловіка всіма якостями, що згодом негативно позначилося на їхньому шлюбі. Фрідріх Вільгельм планував розлучитися з дружиною ще на рік укладення шлюбу і, судячи з листів Софії Доротеї рідним, звинувачував її в небажанні бути заміжньою з ним [16] [17] .

Королева Пруссії

Софія Доротея стала королевою Пруссії в 1713 році, коли Фрідріх Вільгельм зійшов на прусський трон. За рік до цього Софія Фредеріка переїхала до своєї літньої резиденції — палац Монбіжу. Після коронації сувора вдача Фрідріха Вільгельма, який ймовірно, страждав порфірією і багато пив, щоб заглушити біль [18], проявилася остаточно: він став тероризувати і навіть бити дружину і дітей [19] [20]. Крім того, король звинуватив дружину в тому, що вона налаштовує дітей проти нього, і заборонив Софії Доротеї бачитися з ними в його відсутність. Заборона була зустрінута дітьми негативно і вони стали відвідувати матір таємно. Під час одного з таких відвідин Фрідріху і Вільгельміні довелося ховатися за меблями, коли в кімнату раптово увійшов батько [21] . Найбільш теплі відносини у Софії Доротеї склалися з Фрідріхом, який був сильно прив'язаний до матері і пізніше важко переживав її смерть [22]. Вона багато часу проводила в бібліотеці, де розмовляла з сином, а також знала про його план втечі з-під арешту батька в 1728 році. Після того, як Фрідріх був віддалений від двору і поміщений в Кюстшин-над-Одрою, Софія Доротея вела з ним постійне листування [23] .

Софія Доротея, прагнучи зміцнити зв'язок з Великою Британією, спланувала подвійний шлюб своїх дітей з дітьми свого брата, британського короля Георга II: Фрідріх повинен був одружитися з принцесою Амелією, а Вільгельміна повинна була стати дружиною спадкоємця Георга II, Фредеріка Луїса [24]. Однак проти першого шлюбу виступив чоловік Софії Доротеї, що згодом одружив сина з Єлизаветою Христиною Брауншвейзькою [25] [26]. Проти другого шлюбу виявилися обидва короля — і прусський, і британський, хоча Фредерік Луїс наполягав на шлюбі [27]. Остаточний провал цих матримоніальних планів стався, коли Фрідріх Вільгельм зажадав від Георга II зробити принца регентом Ганновера [28].

Останні роки і смерть

Софія Доротея овдовіла 31 травня 1740 року [29]. Її улюблений син став королем Пруссії; сама стара королева остаточно перебралася до Монбіжу, де займалася улюбленим заняттям: азартні ігри, театр і філософські роздуми. Софія Доротея померла тут же 28 червня 1757 року. Король Фрідріх, незадовго до цього повержений у Колінський битві, писав своїй сестрі Анні Амалії: "Дорога сестро, все нещастя обрушилися на мене разом. Напевно, небеса забрали нашу дорогоцінну матінку, щоб вона не бачила лих нашого дому… " [30] .

Особистість
Софія Доротея Ганноверська

Софія Доротея захоплювалася мистецтвом, наукою, літературою і модою. За описом сучасників, в тому числі і дочки Вільгельміни Прусської, Софія Доротея ніколи не була красунею. Усипана віспою, вона володіла гарною фігурою незважаючи на численні вагітності. Вона розглядалася як горда і амбітна, але її чоловік відмовився дати їй будь-яку владу, оскільки вважав, що жінки потрібні лише для продовження роду, інакше вони почнуть домінувати над чоловіками. За словами Вільгельміни «король-солдат» був несправедливий до Софії Доротеї. Фрідріх Вільгельм не поділяв інтересів дружини, вважаючи її любов до театру і азартних ігор легковажними. Він також не схвалював те, що Софія Доротея вела фактично незалежне від нього життя. Манера спілкування з дружиною у короля була незмінно грубою. На противагу чоловікові Софія Доротея завжди була добра до нього, що було вельми несподівано. У 1726 році королева успадкувала після смерті матері велику суму грошей [31] і король раптово перемінився до дружини. Зміна була сприйнята з підозрою: придворні вважали, що король хотів роздобути гроші дружини. Коли гроші Софії Доротеї забрав її брат, король Георг II, Фрідріх Вільгельм повернувся до колишніх відносин з дружиною, що тільки підтвердило його бажання розбагатіти [17].

Нащадки

Всього у Софії Доротеї народилося 14 дітей [32] :

  • Фрідріх Людвіг (1707—1708);
  • Фредеріка Софія Вільгельміна (1709—1758) — була одружена з маркграфом Бранденбург-Байрейта Фрідріхом III, від якого народила одну дитину — дочку Єлизавету Фридеріку Софію ;
  • Фрідріх Вільгельм (1710—1711);
  • Фрідріх (1712—1786) — король Пруссії; був одружений з Єлизаветою Христиною Брауншвейзькою, донькою князя Брауншвейг-Вольфенбюттель-Бевернського Фердинанда Альбрехта II і Антуанетти Амалії Брауншвейг-Вольфенбюттельською ; дітей не мав;
  • Шарлотта Альбертіна (1713—1714);
  • Фридеріка Луїза (1714—1784) — була одружена з маркграфом Бранденбург-Ансбаха Карлом Вільгельмом Фрідріхом, від якого народила двох синів — Карла Фрідріха Августа і Карла Александра ;
  • Філіппіна Шарлотта (1716—1801) — була одружена з герцогом Брауншвейг-Вольфенбюттеля Карлом I, від якого народила тринадцять дітей;
  • Людвіг Карл Вільгельм (1717—1719);
  • Софія Доротея Марія (1719—1765) — була одружена з маркграфом Бранденбург-Шведським Фрідріхом Вільгельмом, від якого народила п'ятьох дітей, серед яких мати російської імператриці Марії Федорівни;
  • Луїза Ульріка (1720—1782) — була одружена з королем Швеції Адольфом Фредеріком, від якого народила чотирьох дітей, двоє з яких стали королями Швеції;
  • Август Вільгельм (1722—1758) — був одружений двічі: вперше з Луїзою Амалією Брауншвейг-Вольфенбюттельською, донькою князя Брауншвейг-Вольфенбюттель-Бевернського Фердинанда Альбрехта II та Антуанетти Амалії Брауншвейг-Вольфенбюттельської, від якої мав чотирьох дітей, серед яких прусський король Фрідріх Вільгельм II; розлучився з дружиною і вступив у морганатичний шлюб з графинею Софією фон Панвіц, шлюб був бездітним;
  • Анна Амалія (1723—1787) — заміжньою не була, дітей не мала;
  • Фрідріх Генріх Людвіг (1726—1802) — був одружений з Вільгельміною Гессен-Кассельською, донькою Максиміліана Гессен-Кассельского і Фредеріки Шарлотти Гессен-Дармштадтської; дітей не мав;
  • Август Фердинанд (1730—1813) — був одружений зі своєю племінницею Анною Єлизаветою Луїзою Бранденбург-Шведтською, донькою Фрідріха Вільгельма Бранденбург-Шведтського і Софії Доротеї Марії Прусської, яка народила йому сімох дітей.

Генеалогія

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118798022 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://192.124.243.55/cgi-bin/gkdb.pl?x=u&t_show=x&wertreg=PER&wert=sophie+dorothea%2C+preussen%2C+koenigin++-+BIOGRAFIE&reccheck=,158436
  3. https://www.preussen.de/de/geschichte/1713_friedrich_wilhelm_i./koenigin_sophie_dorothea.html
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Royal Christenings (aka Christening Information of the Royal Family since King George I) (англ.). Yvonne's Royalty Home Page. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 4 липня 2015.
  6. Hall, 1871, с. 2, 7.
  7. Hall, 1871, с. 9.
  8. Van der Kiste, 2013, с. 6.
  9. Hall, 1871, с. 3.
  10. Black, 2007, с. 35—36.
  11. Thompson, 2011, с. 19.
  12. Van der Kiste, 2013, с. 7.
  13. Griffith Davies, 1938, с. 103.
  14. Hall, 1871, с. 15.
  15. Hall, 1871, с. 10, 13.
  16. Hall, 1871, с. 14.
  17. Reiners, 1956.
  18. Briscoe, 2004, с. 107.
  19. Griffith Davies, 1938, с. 105.
  20. Nemeth, 2008, с. 229.
  21. Reiners, 1956, с. 31.
  22. Hall, 1871, с. 36.
  23. Reiners, 1956, с. 41.
  24. Reiners, 1956, с. 33.
  25. Van der Kiste, 2013, с. 118.
  26. Panton, 2011, с. 45.
  27. Van der Kiste, 2013, с. 109—110.
  28. Van der Kiste, 2013, с. 86, 118.
  29. Hall, 1871, с. 40.
  30. Hintze, 1915, с. 367.
  31. Hall, 1871, с. 35.
  32. Beatty, 2003, с. 117—122.

Література
  • Beatty, Michael A. The English Royal Family of America, from Jamestown to the American Revolution. — McFarland, 2003. — P. 117—122. — 261 p. — ISBN 0786415584, 9780786415588.
  • Black, Jeremy. George II: Puppet of the Politicians?. — Exeter: University of Exeter Press, 2007. — P. 35—36. — 303 p. — ISBN 978-0-85989-807-2.
  • Briscoe, James R. New Historical Anthology of Music by Women. — Indiana University Press, 2004. — P. 107. — 518 p. — ISBN 0253216834, 9780253216830.
  • Griffith Davies, John David. A king in toils. — L. Drummond, ltd, 1938. — P. 103. — 375 p.
  • Hall, Matthew. The Royal Princesses of England: From the Reign of the George the First. — G. Routledge and sons, 1871. — P. 1—44. — 540 p.
  • Hintze, Otto. Die Hohenzollern und ihr Werk: 500 Jahre vaterländischer Geschichte. — Parey, 1915. — P. 367. — 704 p.
  • Nemeth, Alexander J. Voltaire's Tormented Soul: A Psychobiographic Inquiry. — Associated University Presse, 2008. — P. 229. — 359 p. — ISBN 0934223920, 9780934223928.
  • Panton, Kenneth John. Historical Dictionary of the British Monarchy. — Lanham: Scarecrow Press, 2011. — P. 455. — 722 p. — ISBN 0810874970, 9780810874978.
  • Reiners, Ludwig. Fredrik den Store. — Hökerberg, 1956. — 332 p.
  • Thompson, Andrew C. George II: King and Elector. — New Haven and London: Yale University Press, 2011. — P. 19. — 315 p. — ISBN 978-0-300-11892-6.
  • Van der Kiste, John. George II and Queen Caroline. — The History Press, 2013. — P. 6—7. — 240 p. — ISBN 0750954485, 9780750954488.

Посилання
  • Помилка Lua: not enough memory.

Помилка Lua: not enough memory.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.