Вільгельм Вецель

19 лютого 1907 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — командир 255-ї піхотної дивізії, з 12 січня 1942 року — 5-го армійського корпусу. 1 липня 1943 року відправлений в резерв фюрера. З 7 вересня по 1 листопада 1943 року — командир 66-го резервного корпусу, з 1 березня 1944 року — 10-го військового округу.

• Фанен-юнкер (19 лютого 1907)
• Лейтенант (18 серпня 1908) — патент від 17 вересня 1906 року.
• Оберлейтенант (28 листопада 1914)
• Гауптман (18 квітня 1916)
• Майор (1 лютого 1929)
• Оберстлейтенант (1 липня 1933)
• Оберст (1 червня 1935)
• Генерал-майор (1 лютого 1933)
• Генерал-лейтенант (1 грудня 1940)
• Генерал піхоти (28 лютого 1942)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест Фрідріха
• Ганзейський Хрест (Любек)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (27 травня 1940)
  • 1-го класу (1 липня 1940)
• Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (7 серпня 1942)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Королівство Румунія; 3 березня 1943)
• Орден Хреста Перемоги 1-го класу (Перша словацька республіка)

• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 148.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 782.