Вільхівська Тетяна Густавівна

Тетяна Густавівна Вільхівська (Волховська;* січень 1763 - † січень 1853) — українська поміщиця, власниця села Мойсівки (Мосівки) (нині – Драбівський район, Черкаська область), де бував Тарас Шевченко; родичка де Бальменів та Башилових.

Біографічна довідка

Дружина дійсного статського радника Волховського Петра Степановича, Тетяна Вільхівська (Волховська), вважалась напівнімкенею, напівросіянкою[1].

Ні дітей, ні прямих спадкоємців вона не мала.

Дуже любила гучні розваги і гру в карти[2].

Вихована як справжня аристократка свого часу, вона все своє життя прожила у розкоші.

Вона приймала численних гостей, серед яких були історик М.А.Маркевич, М.Д.Корсун, сімейство Тарновських, Галаганів, Раковичів, хрестила дітей у багатьох поміщиків – де Бальменів, Закревських, Вишневських, Селецьких – безоглядно витрачаючи кошти.

Петро Степанович Волховський помер у 1815 році, Тетяна Волховська набагато пережила чоловіка - померла у січні 1853 року, на 91 році життя.

Тетяна Вільхівська і Тарас Шевченко

Тетяна Вільхівська щороку, 12 січня, у день своїх іменин, та 29 червня у день народження покійного чоловіка влаштовувала в Мойсівці пишні бали[3], на які з’їжджались численні гості з різних повітів Чернігівської, Полтавської, Київської та інших губерній.

Ці бали згадував у своїх спогадах[4] Олександр Афанасьєв-Чужбинський:

«…Їх відвідувала більшість дворян та поміщиків, тривали вони близько двох-трьох днів. Усіх гостей незалежно від стану приймали однаково».

Тарас Григорович Шевченко побував у готях в Тетяни Густавівни тричі.

Вперше він приїхав туди 29 червня 1843 року з Євгеном Гребінкою. Вдруге Тарас Шевченко приїздив до Мойсівки 12 січня 1844 року і втретє – 12 січня 1846 року.

У Мойсівці Тарас Шевченко познайомився з Яковом де Бальменом, Василем Капністом, Олександром Афанасьєвим-Чужбинським, а також родиною Закревських: Ганною та Платоном.

На балах гості розважались: танцювали, грали в азартні ігри, хизувались модними нарядами, освоювали нові танці та слухали нову музику, прогулювались, читали останні новинки літератури. Серед цих новинок був і «Кобзар» Тараса Шевченка. Вразливі панянки наввипередки читали напам’ять уривки з «Кобзаря».

«Баль, своїм звичаєм, повинна була розпочати сама господиня танцем в першій парі з гостем, якого вважали найзнаменитішим. Таким гостем усі уважали Шевченка, але 80-літня Вільхівська не спроможна була танцювати.

Шевченко сказав, що, опріч господині, він ні з ким не піде танцювати. Погодилися на тому, що Шевченко вдарить трепака, а Вільхівська, сидячи в фотелю vis-a-vis, буде притупцьовувати.»

Серед творів Шевченка, виконаних у Мойсівці, - акварельний портрет Шостки Олександри Іванівни[5], портрет господині села — Т.Г.Волховської і копія портрета П.С.Волховського. Ці картини довгий час прикрашали стіни однієї з віталень будинку. Також були написані дві картини під назвою «Бал у Волховських», карикатурні портрети «Товариства мочемордія».

Перебуваючи у засланні в Кос-Аралі, Шевченко згадував у листах до В.М.Рєпніної[6]:

«…Жива ли она, добрая старушка? И собираются ли по-прежнему в сей день к ней нецеремонные соседи со чады и домочадцы повеселиться денька на два-три и вновь разъехаться до 12 генваря. Жива ли она и много ли осталось в живых о которых с удовольствием воспоминаю?».

«В Мосевке для меня была если не искренняя радость, то во всяком случае и не угнетающая тоска…»

У вірші «Г.З.»[7] (Немає гірше, як в неволі) поет згадує:

«… І те село, і ті люде,
 Де мене, мов брата
Привітали! Чи жива ти
Старесенька мати?
Чи збираються ще й досі
Веселії гості
Погуляти у старої,
Погуляти простo?

По-давньому, як-то кажуть
Од світу до світу?
А ви, мої молодії
Веселії діти,
Рожевії дівчаточка
І досі в старої … »

Примітки
  1. Дівоче прізвище – Гамиф.
  2. Щоправда не цуралась і меценатства. Зокрема, в 1835 році вона подарувала Санкт-Петербурзській Академії Мистецтв 26 картин художника Ле Пренса, на яких було зображено Росію XVIII століття.
  3. За пишні бали Мойсівку називали Малоросійським Версалем.
  4. 1Олександр Афанасьєв-Чужбинський. „Спомини про Тараса Шевченка; 2)«Русское слово». — 1861. — № 5. — С. 7.
  5. [Олія]. [12.I 1846]. Портрет ймовірно загинув у пожежі.
  6. Візити Т.Г. Шевченка до Мойсівки[недоступне посилання з червня 2019].
  7. Присвята Ганні Закревські. Ганна Закревська (1822—1857), дружина українського поміщика, полковника у відставці П. О. Закревського (1801—1882). Т. Шевченко познайомився з Закревськими 1843 р., бував у їх маєтку Березовій Рудці на Полтавщині, намалював портрет Г. Закревської і її чоловіка.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.