Вілі Фургало

У 38-річному віці захопився фотографією, відвідував клуб аматорів фотографії «Семафор», який працював у львівському РОКСі, і яким керував Володимир Щербович. З 1970-х отримує славу найвідомішого львівського «позасистемного» фотографа. Фотохудожник-експериментатор. Роботи Фургала виставлялись як у Львові, так і за його межами, переважно в Прибалтиці, де він отримував за них нагороди та грамоти. У фотоклубі Вілі знайомиться з фотографом Романом Бараном[3].

Героями фотографій Фургала були діти, жінки, хіпі та представники творчого андеграунду міста. Більшість його фото зроблено саме у Львові у період з 1974 до 2001 років. Деякий час працював штатним фотографом у місцевому Історичному музеї. За словами сучасників, Вілі досконало володів технікою фотографії, робив фото надзвичайної якості та техніки[4].

Працюючи в історичному музеї, на Вілі впала підозра у крадіжці техніки, після чого він звільнився й деякий час працював вантажником у кафе «Червона шапочка» на проспекті Свободи. Після звільнення з кафе Вілі повністю присвятив себе фотографії, зокрема працював у підсобному приміщенні, невеликій майстерні поруч з ляльковим театром, де працювала його дружина. В 90-х Вілі, серед інших, робив фотографії юного Святослава Вакарчука та першого складу гурту Океан Ельзи, до якого входили Павло Гудімов, Юрій Хусточка та Денис Глінін[5][6].

1999 року на стіні на вулиці Вірменської між «Дзиґою» та площею перед Домініканським костелом Влодко Кауфман розклеїв фотографії Вілі Фургала, організувавши фотовиставку «під відкритим небом».

У 2013 році відбулась виставка кольорових слайдів Вілі Фургала у мистецькій галереї «Дзиґа», кураторами якої були Костянтин Смолянінов та Роман Барабах.

З 2017 року Андрій Поляков та Ігор Нікітін займаються сортуванням та оцифровкою фотодоробку Вілі, створивши проєкт «Незабутні 90-ті».