Віравиці

Історія

У Коронному архіві Яна Замойського є складений у Крешівському замку документ від 23 квітня 1390 р., що засвідчує дозвіл крешівського дідича Яська Кустри якомусь Михайлові закріпачити Віравиці за магдебурзьким правом.

Село було в королівській власності, через що наявні дані в податкових реєстрах. У 1515 р. село мало 12 ланів ріллі та млин. Село входило до лежайського негродового староства Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1565 р. село належало до лежайського староства, було 23 кметі, 4 бортники і 1 рибалка.

Після анексії в 1434 р. Галичини поляками лівобережне Надсяння півтисячоліття піддавалось інтенсивній латинізації та полонізації, чому сприяло відкриття в 1611 р. костелу.

У 1674 р. в селі було 80 будинків.

У 1888 р. село знаходилось у Ланьцутському повіті, було 324 будинки і проживали 1647 мешканців, із них 1497 римо-католиків, 65 греко-католиків, 7 протестантів і 78 юдеїв[2]. Греко-католики села належали до парафії Лежайськ Каньчуцького деканату (з 1920 р. Лежайського деканату) Перемишльської єпархії[3].

Уродженці

Кондрацький Франц Андрійович

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1693 422 1123 148
Жінки 1695 394 979 322
Разом 3388 816 2102 470

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віравиці

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.