Віреончик рудоголовий

Вірео́нчик рудоголовий[2] (Hylophilus poicilotis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

?
Віреончик рудоголовий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Віреонові (Vireonidae)
Рід: Віреончик (Hylophilus)
Вид: Віреончик рудоголовий
Біноміальна назва
Hylophilus poicilotis
Temminck, 1822

Ареал поширення виду
Посилання
Вікісховище: Hylophilus poicilotis
Віківиди: Hylophilus poicilotis
ITIS: 560526
МСОП: 22705280
NCBI: 254542

Опис
Рудоголовий віреончик
Рудоголовий віреончик

Довжина птаха становить 12,5 см, вага 11,8 г. Верхня частина тіла оливково-зелена, нижня частина тіла сірувато-жовта. Тім'я руде, скроні світло-сірі з чорнуватою плямою. Хвіст відносно довгий. Дзьоб короткий, гострий.

Поширення і екологія

Рудоголові віреончики поширені від Північної Болівії до Східного Парагваю, Північно-Східної Аргентини (Місьйонес) та Південно-Східної Бразилії (від півдня Мату-Гросу-ду-Сул на схід до Еспіріту-Санту і на південь до Ріу-Гранді-ду-Сул). Вони живуть у вологих атлантичних лісах, на узліссях та на болотах, зокрема в Пантаналі. Зустрічаються на висоті від 1900 м над рівнем моря.

Поведінка

Рудоголові віреончики зустрічаються парами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів, разом з паранайськими еленіями і синіми манакінами-червононогами. Живляться комахами, яких шукають серед рослинності, при чому можуть зависати головою донизу, зачепившись лапами за гілку, аналогічно тому, як це роблять малі коронники, що мешкають поряд з рудоголовими віреончиками. Також рудоголові віреончики живляться плодами, зокрема Guarea. Гніздо чашоподібне, глибоке, зроблене з рослинних волокон і листя, зовні вкрите мохом. Яйця білі або червонуваті, іноді легко поцятковані чорними або фіолетовими плямками.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Hylophilus poicilotis.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 лютого 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.