Віршовий розмір

Віршовúй ро́змір, або Ме́тр (грец. metron — міра) — не поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в лору певного віршового твору, власне — міра вірша, його загальна схема, з якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо).

Стопи
двоскладові
˘ ˘ пірихій
˘ ¯ ямб
¯ ˘ хорей, трохей
¯ ¯ спондей
трискладові
˘ ˘ ˘ трибрахій
¯ ˘ ˘ дактиль
˘ ¯ ˘ амфібрахій
˘ ˘ ¯ анапест
˘ ¯ ¯ бакхій
¯ ¯ ˘ антибакхій
¯ ˘ ¯ амфімакр, кретик
¯ ¯ ¯ молос
чотирискладові
¯ ˘ ˘ ¯ хоріямб, хореямб
¯ ˘ ˘ ˘ пеан, пеон

Теорія віршового розміру

Метричне віршування, що спирається на розташування довгих та коротких складів, притаманне античній поезії, арузу тощо (квантитативне віршування), натомість у силабо-тоніці за основу береться чергування наголошених та ненаголошених складів (квалітативне віршування).
Російські віршознавці А. Бєлий, В. Жимунський та інші розглядають метр як ідеальну систему, що точно

чи відповідає версифікаційній практиці, є її частковим, але істотним проявом.

Види віршових розмірів

Односкладовий розмір

Брахіколон — вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. 

Вже: Час: Нас: Зве: Ще: Раз: Нас: Жде: Кров: Біль: Зов: Піль: Це: Я (Б.-І. Антонич).

Двоскладові розміри

Ямб  — у силабо-тонічному віршуванні, поширеному в українській поезії, це двоскладова стопа із наголосом на другому складі (˘ /). У метричному (античному) віршуванні — це двоскладова стопа, що має короткий і довгий склад (˘ ¯).

Яких іще зазнаю кар?
Якими нетрями ітиму: Шляхами з Риму і до Криму: Під ґвалт і кпини яничар? (І. Світличний).

Хоре́й, або Трохе́й — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами.

Тихо. Зорі потопають: В океані хмар і ночі,
Понад хвилі грім гуркоче,
По каютах скрізь дрімають (…) (П. Карманський).

Трискладові розміри

Да́ктиль — в античній версифікації — стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший — довгий, решта — короткі.

В райдугу чайка летіла.
Хмара спливала на схід.
Може б, і ти захотіла: Чайці податися вслід?
Сонце на заході впало.
Райдуга згасла в імлі.
Темно і холодно стало: На неспокійній землі (Л. Первомайський).

Амфібра́хій — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.

плюгавіє плоть обіцяючи ще: призи девіацій деменцій: я краще би випав кислотним дощем: в застояні води венецій (Ю. Іздрик)

Анапе́ст — в античному віршуванні — трискладова стопа тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—. У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу.

Закигиче розлука над нами,
Розчахне двосистемно навскіс,
Замордується лихо ножами: Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч).

Див. також

  • Джаті

Література

  • Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 132.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.