Вістова

Галичина здавна є зоною осілого землеробства, тому безперервність поселень у зручних для рільництва місцях сягає понад тисячоліття. Але масив уцілілих писемних пам'яток починається з XV сторіччя, коли зустрічаємо згадку про Вістову[2]. Згадується село 1460 року в книгах галицького суду[3].

За народними переказами, на території сучасного села стояла колись вежа, звідки вартові подавали вісті (сигнали) про наближення ворога. Звідси й назва села — Вістова[4].

Детальні ж описи села містяться в люстраціях королівських маєтностей. Так 1565 року наводиться інформація про 20 селянських господарств, імена і прізвища усіх господарів та двох підсадків (родин без господарств), сільського ватамана, корчмаря, попа (отже, вже була церква), а також детально описуються грошові, натуральні та трудові повинності[5]. Саме їх непосильність зумовили участь жителів Вістови у народному повстанні 1648 року[6].

1 січня 1875 року введена в дію Залізниця Ерцгерцога Альбрехта і відкритий у селі пристанок.

У 1880 році налічувалося 140 будинків з 766 мешканцями в селі та 1 будинок з 7 мешканцями на території фільварку (702 греко-католики, 15 римо-католиків, 56 юдеїв; 717 українців, 17 поляків, 39 німців).

У 1939 році в селі проживало 1200 мешканців (1155 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 30 поляків і 5 євреїв)[7].

Могила борцям за Україну

5 квітня 1944 р. в лісі між Боднаровом і Вістовою повстанці роззброїли мадярів, що їхали на 4-х автомобілях. За це падяри арештували 8 українців із сіл Вістова і Мислів.[8]

В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Вістові — з 50 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші, 300 — в Ріп'янці, 300 — в Яворівці і т. д.).

14 жовтня 1949 року рішенням Калуського райвиконкому № 294 в селі утворено колгосп, куди закріпачили 86 селянських господарств, і колгосп по-садистськи назвали «імені Шевченка».

Вперше церква Різдва Христового згадується 1684 року без дати побудови[9]. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. сільська церква описується як дерев'яна, збудована 1720 року коштом парохіян. Парохія налічувала 40 парохіян-господарів.

Нинішня церква Різдва Христового[10] (храмове свято 7 січня) збудована 1886 року Іваном Данилківом, тут іконостас та образи, які виконав відомий художник Корнило Устиянович, пам'ятка архітектури місцевого значення № 756[11]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у вістівській церкві 5 дзвонів діаметром 69, 50, 48, 40, 39, вагою 169, 52, 43, 27, 24 кг, виготовлених у 1906 р. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[12] Церковна громада належить до Калуського благочиння Івано-Франківської єпархії ПЦУ[13].

Промзона на лівому березі Лімниці

• Через село проходить залізниця, є пристанок.
• Школа І-ІІ ст.[14] на 200 учнівських місць стала до ладу в 1986 році.
• ФАП.
• Народний дім.
• 308 дворів, 1264 мешканці.
• Правління Калуського держлісгоспу, тартак, ряд інших виробництв.

• 
  Руїни мосту
• 
  Школа
• 
  Фельшерсько-акушерський пункт
• 
  Народний дім
• 
  Стадіон
• 
  Табличка
• 
  Греко-католицька церква
• 
  Центр адаптації і реабілітації
• 
  Правління Калуського держлісгоспу
• 
  Радянський монумент

У селі є вулиці[15]:

• о. Денис Лукашевич — парох села, довголітній в'язень радянських концтаборів.[16]

• Вістова (заказник)

• Історія села Вістова Калуського району
• Wistowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 618. (пол.)