Устиянович Корнило Миколайович

Народився 22 вересня 1839 року в с. Вовків, нині Пустомитівський район, Львівська область, Україна (тоді Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Син священика о. Миколи Устияновича й Анни з Плешкевичів.
Навчався у ґімназіях у Бучачі (оо. Василіян) та Львові. У 1867 р. побував у Санкт-Перербурзі, 1872 р. у Києві. 1873—1874 років жив у с. Вікно у Володислава Федоровича (малював портрети, пейзажі), 1882—1883 рр. у Львові редагував, ілюстрував сатирично-гумористичний часопис «Зеркало».[3]

Мистецьку освіту здобув у Віденській академії мистецтв (1858—1863). Працював у Відні, в Галичині й на Буковині. Найчисленніше виявився у церковному монументальному малярстві: ікони для понад 50 церков (ікона «Пр. Богородиця на хмарах, оточена руськими святими і угодниками божими» для церкви св.вмч.Параскеви с.Розжалів), 15 іконостасів, 11 стінописів (в тому числі Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Буцнів), 7 декоративних картин тощо, з яких помітніші: «Христос перед Пилатом» (1880) у Відні, «Мойсей» (1887) у Преображенській церкві у Львові, «Хрещення Руси», «Володимир Великий», «Свята Ольга» у церкві с. Вістова (Калуський повіт) та ін.

Устиянович створив близько 40 портретів (зокрема, Анатоля Вахнянина, Степана Качали, Ю.Лаврівського, Тита Реваковича[3]); низку картин на історичні теми («Василько Теребовельський», «Шевченко на засланні», «Літописець Нестор», «Плач Ярославни», «Козацька битва», «Семен Палій…», «Скасування панщини» та ін.); 1882—1883 редагував й ілюстрував сатирично-гумористичний журнал «Зеркало» і «Нове Зеркало» — його сатиричні ілюстрації політичного змісту високо оцінював Іван Франко.

Збереглися нечисленні пейзажі Корнила Устияновича («Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрестом», «Захід сонця», «Ранок»), в яких, поруч з портретами, найсильніше відчутні традиції класицизму й академізму з нахилом до романтизму.

Під час студій у Відні Корнило Устиянович еволюціонував від панславізму (зародки якого виніс з дому й поглибив у Відні під впливом російського священика М. Раєвського) до активного українського патріотизму (під впливом польських митців Артура Ґроттґера і А. Ґротовського та письменника Юзефа Боґдана  Залеського).

Як письменник вперше виступив 1861 року з поезіями, писаними язичієм; з 1872 р., під впливом української літератури, друкував народною мовою у «Галичанині», «Слові», «Зорі», «Правді», «Ділі», «Основі» статті про галицьке мистецтво. У 1870-х pp. появилися перші його іст. поеми — «Іскоростень», «Вадим», «Святослав Хоробрий» і драми — «Ярополк», «Олег Святославич, князь Овруцький» — обидві були виставлені в театрі «Руської Бесіди» у Львові (1878 і 1883), в якому Устиянович працював деякий час сценографом. Видав свої твори під назвою «Письма Корнила Устияновича» (3 тт., 1875—77) й окремо брошуру «М. Ф. Раевскій и российскій панславизмъ. Споминки зъ пережитого и передуманого» (1884). Мистецька спадщина Устияновича зберігається переважно у Львівській галереї мистецтв.

Помер 1903 року у селі Довге на Дрогобиччині (тоді Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) під час роботи над іконостасом. В цьому селі й похований.

Найяскравіше патріотичні погляди Корнила Устияновича відображені у його вірші «Заклятий Іван».

У селі Вовків на території музею-садиби нині встановлено пам'ятник Корнилу Устияновичу.

• 
  Шевченко на засланні. (1860-70)
• 
  Бойківська пара (до 1904)
• 
  Мазепа на переправі через Дніпро. (1883)
• 
  Козацька битва. (1890)

• Горак Р. Великий Самотний з Великого Роду // За Вільну Україну. — Львів, 2001. — 3—4 серпня.
• Дуда І., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Устиянович Корнило Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 500. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Закалик Б. Пустомитівщина. Історико-краєзнавчий нарис. — Пустомити, 2003. — С. 172—174.
• Ковпаненко Н. Г. Устиянович Корнило Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 255. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Нановський Я. Корнило Миколайович Устиянович. — К., 1963.
• с. Бутини. Церква св. Арх. Михайла. 1879.

• Устиянович Корнило Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 455.
• Устіянович Корнило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1969. — 1000 екз.
• Корнило Устиянович. Сайт Миколаїв над Дністром
• Четвертий із «Руської трійці» Україна Молода. Номер 222 за 07.12.2011