Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло
Йосип-Михайло Вітошинський-Доброволя (27 жовтня 1858, Львів — 9 грудня 1931, Львів) — генерал-майор австрійської армії українського походження.
Йосип-Михайло Вітошинський-Доброволя | |
---|---|
Генерал-майор | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
27 жовтня 1858 Львів, Австрійська імперія |
Смерть |
9 грудня 1931 (73 роки) Львів, Польська Республіка |
Поховання | |
Alma Mater | Терезіанська академія |
Військова служба | |
Роки служби | 1875—1918 |
Приналежність |
Австро-Угорщина ЗУНР Друга Польська Республіка |
Вид ЗС |
Сухопутні війська Австро-Угорщини Українська галицька армія Армія Української Народної Республіки |
Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 27 жовтня 1858 року у Львові (за іншими даними 1857 року на Лемківщині[2] (нині Республіка Польща).
Закінчив гімназію, по тому офіцерську школу та Терезіанську військову академію у Вінер-Нойштадт.
У роки Першої світової війни — генерал-майор австрійської армії. Командував 130-ю бригадою в корпусі П. Гофмана, до складу якої входив Легіон Українських Січових Стрільців. Бригада Вітошинського-Доброволі бригада брала участь у боях в Карпатах й на Поділлі.
Вважається, що після листопада 1918 року Й. Доброволя-Вітошинський служив в Українській галицькій армії, проте за останніми дослідженнями після 1918 року не перебував на військовій службі, перебував у Львові, отримавши від польського командування дозвіл на вільне пересування містом, у західноукраїнському війську жодного дня не служив, а, з огляду на похилий вік, також не був прийнятий до польського війська. Зате головував у створеному окупантами військово-польовому суді, що розташовувався на вулиці Замарстинівській у Львові. Отож таку людину можна вважати ким завгодно, але не «військовим діячем ЗУНР»[3]
З 1923 року працював в Австрійському військовому архіві. Помер 9 грудня 1931 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 20.[4] — разом із дружиною — Ядвігою Доброволя-Вітошинською з Вежбицьких.
Звання
- Поручник (1876)
- Надпоручник (1881)
- Капітан ІІ класу (1888)
- Капітан І класу (1889)
- Майор (1898)
- Підполковник (1903)
- Полковник (1906)
- Генерал-майор (1915)
Нагороди і відзнаки
- Шляхетський титул Edler von Dobrawola (1917)
- Лицарський хрест ордена Леопольда (Австро-Угорщина, 1916)[5].
- Орден Залізної Корони IIІ класу (Австро-Угорщина, 1914)[6].
- Бронзова медаль «За військові заслуги» на червоній стрічці[7]
- Ювілейний хрест
- Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Примітки
- Личаківський некрополь — С. 219.
- Науменко К. Є. Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло… — С. 637.
- Хто відокремлюватиме зерно від полови? Рецензія на видання "Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Ресупліки. Том І/ Цитаделя: Львівський мілітарний алманах. № 15 2018
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 219-220. — ISBN 966-8955-00-5.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 68.(нім.)
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 108.(нім.)
- Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 51.
Джерела
- Науменко К. Є. Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 582. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Науменко К. Є. Вітошинський-Доброволя Йосип-Михайло // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 637. — ISBN 966-02-3354-X.
- Zbigniew Andrzej Judycki. Pod obcymi sztandarami. Oficerowie polskiego pochodzenia w siłach zbrojnych i policji państw obcych. — Lublin: Wydawnictwo KUL, 2019. — 234 s. ISBN 978-83-8061-657-8.