ГЕС Вальчензеє
ГЕС Вальчензеє – гідроелектростанція в Німеччині у федеральній землі Баварія.
| ГЕС Вальчензеє | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 47°37′46″ пн. ш. 11°20′16″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Німеччина | |||
| Стан | діюча | |||
| Річка | Ізар | |||
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1924 | |||
| Основні характеристики | ||||
| Установлена потужність | 124 МВт | |||
| Середнє річне виробництво | 300 млн кВт·год | |||
| Тип ГЕС | дериваційна | |||
| Розрахований напір | 197 м | |||
| Характеристики обладнання | ||||
| Тип турбін | Френсіс + Пелтон | |||
| Кількість та марка турбін | 4 + 4 | |||
| Витрата через турбіни | 84 м³/с | |||
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4х25 МВА + 4х16 МВА | |||
| Потужність гідроагрегатів | 4х18 + 4х13 МВт | |||
| Основні споруди | ||||
| ЛЕП | 110 кВ | |||
| Власник | E.ON | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
| Мапа | ||||
На півдні цієї федеральної землі у Баварських Альпах бере початок річка Ізар (права притока Дунаю). На одній із ділянок вона відділена грядою від розташованого північніше озера Вальчензе (має сток через річку Jachen – лівий приток Ізару). А ще північніше через озеро Кохельзе протікає інший лівий приток Ізару Лойзах, при цьому існує значний перепад висот між двома озерами – 200 метрів. У 1918 році прийняли рішення про будівництво гідроелектростанції, яка б використала переваги цієї місцевості, при цьому вода з Ізару мала спрямовуватись у Вальчензе та після використання для виробництва електроенергії повертатись із Кохельзе назад у Ізар.
В 1924 році гідрокомплекс ГЕС Вальчензе ввели в експлуатацію. Первісно він включав:
- дериваційний канал Обернах, що прямує через водорозділ між Ізаром та Вальчензе. Ресурс до нього постачається завдяки греблі на Ізарі, а також із двох дериваційних тунелів, які починаються від гребель на Кранцбаху (ліва притока Ізару), Алтфінцу та Юнгфінцу (витоки іншої лівої притоки Ізару Фінцбах);
- ГЕС Вальчензеє із машинним залом на березі нижнього озера Кохельзе.
У 1950-х роках для подачі додаткового ресурсу спорудили дериваційний тунель, що починається від греблі на Ріссбаху (права притока Ізару, яка впадає в нього нижче від початкової точки каналу Обернах). На своєму шляху тунель також приймає воду, відведену греблею зі струмку Фішбах (притока Ріссбаху). З урахуванням рел’єфу місцевості при спорудженні тунелю було необхідно облаштувати два дюкери, в тому числі один під Ізаром. Тоді ж додали дві малі ГЕС Obernach та Niedernach, розміщені при впадінні згаданих каналу та тунелю у Вальчензе.
З самого початку існування ГЕС Вальчензє третина її потужності заброньована оператором німецьких залізниць Deutsche Bahn. Це вплинуло на основне обладнання станції, яке включає чотири турбіни типу Френсіс потужністю по 18 МВт, та чотири турбіни типу Пелтон по 13 МВт. Останні працюють на однофазні генератори, що виробляють електроенергію для залізниці.
Видача продукції, окрім спрямованої на потреби Deutsche Bahn за допомогою окремої лінії, відбувається по ЛЕП, яка працює під напругою 110 кВ.[1][2]