ГЕС Pujon 1

ГЕС Pujon 1 – гідроелектростанція у східній частині Північної Кореї. Знаходячись перед ГЕС Pujon 2 (41,4 МВт), становить верхній ступінь дериваційного каскаду, який використовує ресурс зі сточища річки Pujon, лівої притоки Ялуцзян (утворює кордон між Північною Кореєю та Китаєм і впадає до Жовтого моря).

ГЕС Pujon 1
40°21′04″ пн. ш. 127°33′31″ сх. д.
Країна  Північна Корея
Стан діюча
Річка деривація з Pujon
Каскад дериваційний каскад Pujon
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1930
Основні характеристики
Установлена потужність 129,6  МВт
Тип ГЕС дериваційна
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна (№1), земляні (№2, №3)
Висота греблі 76 (№1), 29 (№2), 24 (№3)  м
ідентифікатори і посилання
ГЕС Pujon 1
Мапа

Каскад Pujon спорудили ще в часи японського колоніального панування в Кореї (як наслідок, він також відомий в літературі під японською назвою Fusen). Цей гідровузол став першим, який реалізовував схему з перекидання ресурсу із басейну Жовтого моря на схід, в річки, що течуть до Японського моря (загальне використане каскадом падіння становить 1058 метрів). Можливо відзначити, що протягом кількох наступних років після завершення проекту Pujon в цьому ж районі спорудили подібні каскади Changjin та Hochon.

Для накопичення ресурсу в межах проекту Hochon звели три послідовні греблі на Pujon;

- бетонну гравітаційну №1 висотою 76 (за нішими даними – 87) метрів, яка потребувала 488 тис м3 матеріалу. Вона утримує найбільше водосховище проекту з площею поверхні 23 км2 та об’ємом 484 млн м3;

- земляну №2, яка при висоті 29 метрів потребувала 316 тис м3 матеріалу та утримує водойму з об’ємом 8,4 млн млн м3;

- земляну №3, яка при висоті 24 метри потребувала 350 тис м3 матеріалу та утримує водойму з об’ємом 4,5 млн млн м3.

Ресурс від греблі №3 за допомогою насосної станції перекачується у сховище №2, звідки ще одна станція подає воду до резервуару греблі №1. З останнього в південному напрямку прокладено дериваційний тунель до розташованого за 22 км машинного залу. Він знаходиться на східному боці водорозділу між басейнами Жовтого та Японського морів, в долині одного з правих притоків річки Songch'on (впадає до останнього з названих морів неподалік міста Хамхин).

Введена в експлуатацію у 1930 році, ГЕС Pujon 1 має наразі потужність у 129,6 МВт (найбільший показник серед чотирьох основних станцій каскаду загальною потужністю 200,7 МВт) та використовує напір у 707 метрів.

Відпрацьована на ГЕС Pujon 1 потрапляє до тунелю, котрий веде на розташовану за 5,5 км станцію Pujon 2 (можливо відзначити, що загальна довжина дериваційних тунелів каскаду становить 46 км).

Каскад Pujon первісно призначався для постачання електроенергії на завод з виробництва добрив у Хиннамі, оскільки в ті часи був поширеним енергозатратний електродуговий процес (на відміну від сучасного виробництва азотних добрив із природного газу). Для видачі продукції спорудили ЛЕП, призначену для роботи під напругою 110 кВ.

Корейська війна

Починаючи з червня 1952-го авіація ООН неодноразово піддавала бомбардуванням північнокорейські електростанції. 24 червня Pujon 1 була зруйнована внаслідок двох нальотів, виконаних літаками з авіаносця Princeton.

У другій половині 1950-х років Pujon 1 пройшла через відбудову, під час якої первісно змонтоване тут німецьке та польське обладнання замінили на постачене з Чехословаччини.[1][2][3][4]

Примітки
  1. Molony, Barbara (1990). Technology and Investment: The Prewar Japanese Chemical Industry (англ.). Harvard Univ Asia Center. ISBN 9780674872608.
  2. 한국의 댐 건설사 강종수 (주)유신 사장, 공학박사, 기술사.
  3. 북한정보포털. nkinfo.unikorea.go.kr (кор.). Процитовано 29 листопада 2018.
  4. Burgess, Rick; Thompson, Warren (25 лютого 2016). AD Skyraider Units of the Korean War (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 9781472812650.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.