Гаврилюк Надія Іванівна
Надія Гаврилюк (6 серпня 1979, Чернівці, Українська РСР, СРСР) — українська поетеса, літературознавець.
Надія Іванівна Гаврилюк | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народилася |
6 серпня 1979 (42 роки) Чернівці, Україна | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | поетеса, літературознавець | |||
Magnum opus | «Еверест любові» (2014) | |||
Премії |
Премія НАН України для молодих учених (2010) Премії імені Володимира Свідзінського (2020) Премії імені Олександра Білецького (2020) | |||
|
Біографія
Надія Іванівна Гаврилюк народилася 1979 року в Чернівцях. Дошкільні роки минули в Теребовлі Тернопільської області, де Надія закінчила два початкові класи середньої школи. Подальшу освіту здобула в Києві.
Випускниця Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук з фаху «теорія літератури».
Творчість
Поезія Надії Гаврилюк наснажена сонячною енергією любові та християнською містикою. Її поетичний стиль позначений неокласичним кларизмом, нахилом до точної рими і строфічною винахідливістю.
Художній доробок поетеси складають збірки віршів:
- «Щемить душа моя, щемить» (К.: Фенікс, 2001);
- «Долання меж» (К.: Фенікс, 2008);
- «Танго хуртовини» (К.: Фенікс, 2013);
- «Еверест любові» (К.: Фенікс, 2014);
- Nadija Hawryluk, «Esperanto», tłumaczenie z j. ukraińskiego Tadeusz Karabowicz (Lublin: Wydawnictwo Episteme, 2017);
- «Дольки днів» (Дрогобич: Коло, 2017);
- «У крапельці роси» (Дрогобич: Коло, 2018);
- «Рентген у позачассі» (Дрогобич: Коло, 2019).
- «Невтрачене колишнє» (К.: Ярославів Вал, 2019).
Її лірика звучала в ефірі Радіо «Культура», «Радіо Марія».
На слова поезії «У храмі» зі збірки «Долання меж» створено романс. Автор музики і виконавець — харківський бард Микола Воловик.
Наукова діяльність
2005 року захистила кандидатську дисертацію «Український поліметричний вірш: природа і тенденції розвитку». Нині — Старший науковий співробітник Відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Працює в галузі віршознавства, досліджує проблеми рецепції. Авторка монографії «Український поліметричний вірш» (К.: Фенікс, 2009), першого в українському віршознавстві системного дослідження, присвяченого проблемі поліметрії, де простежено розвиток української поліметрії від джерел (народнопісенна поліметрія та нерівноскладовий книжковий вірш ХVІІ–XVIII ст.) і посталої на їх основі творчості найбільшого майстра поліметрії ХІХ ст. — Тараса Шевченка — до поліметричних експериментів поетів ХХ–ХХІ ст. — Андрія Малишка, Івана Драча, Миколи Бажана, Григорія Чубая, Юрія Андруховича та Сергія Жадана. Авторка монографії: «Під плахтою неба: поезія Віри Вовк» (Дрогобич: Коло, 2019), присвяченої вивченню поезій Віри Вовк 2000-х років з погляду символіки. Поезію Віри Вовк розглянуто в єдності з біографією авторки та у зв’язку з окремими творами її прозового доробку. Авторка монографії: «Віршів золотий політ: поезія Світлани Короненко» (Київ: Ярославів Вал, 2021), присвяченої аналізу поезій Світлани Короненко з погляду тематики, літературно-мистецького підтексту, жанрів та метрико-ритмічних параметрів вірша. Поетичний доробок Світлани Короненко розглянуто цілісно із застосуванням герменевтичного методу.
- «Український поліметричний вірш: природа і тенденції розвитку» (2009);
- «Під плахтою неба: поезія Віри Вовк» (2019)
- «Віршів золотий політ: поезія Світлани Короненко» (2021)
Відзнаки
Лауреат Премії НАН України для молодих учених (2010) за монографію «Український поліметричний вірш».
Стипендіат Президента України (2011—2012).
Лауреат Премії імені Олександра Білецьго в галузі літературної критики (2020).
Лауреат Всеукраїнського поетичного конкурсу «Вітер змін» (2012), Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград — 2012».
Лауреат Літературної премії імені Володимира Свідзінського (2020) за поетичну книжку «Рентген у позачассі» (Дрогобич: Коло, 2019).