Гагаузи
Гагаузи, також ґаґаузи — тюркомовний народ у Буджаці та Добруджі. У складі Молдови існує автономне територіальне утворення Гагауз Єрі з столицею у місті Комрат.
Гагаузи/ґаґаузи | |
---|---|
![]() Молодь в національному гагузському вбрані | |
Кількість | ~ 240 тисяч |
Ареал |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Мова | Гагаузька |
Релігія | православні християни |
Загальна чисельність — близько 250 000 осіб.
Основна частина мешкає в Молдові (135 000 осіб), а також в Україні (31 000 осіб), Росії (11 000 осіб), Туреччині (5 000 осіб), Греції (3 000 осіб), Болгарії (1 400 осіб), Румунії (1 200 осіб), Казахстані (1000), Узбекистані, Туркменістані, Білорусі, Латвії, Естонії, Грузії, Канаді та Бразилії.
Гагаузька мова належить до огузької групи тюркських мов. Писемність на основі латинського алфавіту.
Традиційна релігія гагаузів — православ'я (зустрічається думка, що гагаузи — єдиний тюркомовний народ, який сповідує християнство; це не так: наприклад, основною релігією чувашів і якутів також є православ'я; поширене православ'я також серед чулимців і хакасів, хоча ці народи зберігають і традиції шаманізму).
Про походження гагаузів існує багато різноманітних гіпотез. Згідно з однією з найпоширеніших версій, предками гагаузів були тюркомовні кочівники — огузи, печеніги, половці. У Молдові найчастіше притримуються теорії погодження цього етносу від огузів, котрі мали прийняти християнство в ХІ-ХІІ ст. від русинів, а наступно переселитися на Балкани.[1]
Див. також
Джерела та література
- Л. В. Ковпак, М. І. Ярмоленко. Гагаузи // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 13. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Пригарін О. А., Тхоржевська Т. В., Агафонова Т. А., Ганчев О. І. Кубей і кубейці: Побут та культура болгар і гагаузів в с. Червоноармійське Болградського району Одеської обл. — Одеса: Маяк, 2002. — 86 с.