Комрат

Комра́т — адміністративний центр і найбільше місто Гагаузії, що в Молдові, центр Комратського округу, утворює окремий муніципій. Місто стоїть у центральній частинці Буджацького степу на річці Великий Ялпуг. Назва його має тюрко-ногайське походження.

Муніципій Комрат
гаг. Komrat
рум. Comrat
рос. Комрат
Герб Прапор
Основні дані
46°18′ пн. ш. 28°39′ сх. д.
Країна  Молдова
Район Гагаузія
Засновано 1789[1]
Перша згадка 1443
Статус з 1957 року
Населення 26 000 осіб[2] (2015)
Площа 16,4 км²
Густота населення 1585 осіб/км²
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
3801, 3802, 3805[3]
Телефонний код +373-298
Часовий пояс DAZD
Висота над р.м. 100 м
Водойма річка Великий Ялпуг
Назва мешканців комратчáнін, комратчáнка, комратчáне
Міста-побратими Болград, Ержебетварош, Хендек, Кючюккей, Пендик, Татлису, Сапанджа, Бавли, Грозний, Сокольники
День населеного пункту 20 січня
Відстань
Найближча залізнична станція Комрат
До станції 7 км
До районного центру
До Кишинева
 — фізична 83 км
Місцева влада
Вебсторінка comrat.md
Примар Виктор Волков
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 618405
Freebase /m/02s5p5
Карта
Комрат
Комрат (Молдова)

 Комрат у Вікісховищі

Відстань від Комрата до столиці, Кишинева по автодорозі E584 — 98 км, 217 км по автодорогам E584, М15, М16 — до Одеси, 385 км по автодорогам E584, E81 — до Бухареста.

Населення

Переважну більшість населення складають гагаузи (близько 70 %). Найбільшими національними меншостями є молдовани та росіяни (по 10 %), болгари складають приблизно 5 % населення. Інші 5 % приходяться на інші національності, зокрема українців.

Водні ресурси

Загальною характеристикою регіону є обмежений доступ до якісних ресурсів питної води і води для іригації. Водні ресурси Комрату представлені поверхневими і підземними водами. Поверхневі джерела води обмежені[4].

Поверхневі води

Поверхневі води в Комраті представлені річкою Ялпуг, яка протікає через місто з півночі на південь і Комратського водосховища, розташованого за течією річки вище міста. Поверхневі води не можуть використовуватися для забезпечення жителів міста питною водою[5][4].

Підземні води

Підземні води в регіоні (їх загальний обсяг становить близько 8-10 млн м³) характеризуються перевищенням гранично допустимих концентрацій сполук, таких як фтор, бор, натрій і сірководень. Разом із цим, вода з підземних джерел є єдино можливим варіантом водопостачання міста. Подається населенню і промисловості за допомогою артезіанських свердловин (з нижньо-середнього і верхнесартского горизонтів) і шахтних колодязів[6][4].

Грунтові води на території мун. Комрат розташовані в південній і південно-західній частині міста і залягають на глибині 0,3-2,3 м, чим завдають збитків виробничо-господарській діяльності населення. Якість ґрунтових вод (визначено в результаті дослідження колодязних вод) не відповідає вимогам санітарних норм у зв'язку з виявленням високого вмісту нітратів та солей (сухого залишку). Причина забруднення нітратами — антропогенний фактор, а високий вміст в воді солей обумовлено її природою[6].

Пам'ятки

  • Православний собор Святого Іоанна Предтечі, побудований в 1820 році
  • Краєзнавчий музей, основу колекції якого складають археологічні знахідки. Постійна експозиція музею присвячена гагаузької історії та культурі.
  • Гагаузька художня галерея
  • Алея слави гагаузької народу
  • Пам'ятник радянським війнам (скульптор Дубіновський)
  • Пам'ятник воїнам-афганцям (скульптор А. Карачобан)
  • Пам'ятник Леніну
  • Пам'ятник танк
  • Пам'ятник жертвам сталінських репресій

Міста-побратими

Відомі комратчани

Галерея

Примітки

  1. Історія Комрата
  2. Національне бюро статистики Молдови
  3. Поштові коди
  4. «Секторальная Региональная Программа Развития Водоснабжения и Водоотведения в Регионе Развития АТО Гагаузия (2018—2025 гг.)», Агентство Регионального Развития АТО Гагаузия
  5. «Развитие систем водоснабжения и водоотведения в муниципии Комрат», Агентство Регионального Развития АТО Гагаузия
  6. «Программа ревитализации муниципия Комрат на 2019—2021 годы», Решение Комратского муниципального совета от 20.03.2019 N96/1, с.6

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.