Гадолініт

Гадоліні́т — мінерал, силікат рідкісних земель, закисного заліза, ітрію та берилію острівної будови, групи датоліту.

Гадолініт
Nickel-Strunz 10 9.AJ.20
Ідентифікація
Колір чорний, зеленувато-чорний або коричневий
Сингонія моноклінна
Твердість 6,5—7
Блиск скляний до жирного
Густина 4—4,65
Інші характеристики
Названо на честь Йоган Ґадолін[1][2]
 Гадолініт у Вікісховищі

Етимологія та історія

Мінерал було спершу названо ітербітом після першого знаходження на копальні поблизу селища Іттербю, що входить до муніципалітету Ваксхольм на шведському острові Ресаре у Стокгольмському архіпелазі.

Гадолініт (сьогодні Гадолініт (Y)) вперше був описаний в 1800 році Мартіном Генріхом Клапротом, який назвав мінерал на честь Йогана Гадоліна (1760-1852), фінського хіміка і мінералога, який, крім іншого, виявив елемент ітрію.

Гадолініт (Се) вперше був описаний в 1978 році Томом Віктором Сегалстадом, Альфом Олавом Ларсеном у місцевості Буера поблизу Скієна в норвезькій провінції Телемарк.

Гадолініт (Nd) вперше був описаний в 2016 році Радек Шкода, Якуб Плашил, Рената Чопякова, Мілан Новак, Ерік Джонссон, Міхаела Вашинова Галіова та Дан Хольцтам.

Загальний опис

Хімічна формула: TR2Fe2Be2Si2O10 або Y2FeBe2[O|SiO4]2. Містить (%): Y2О3 – 52; FeO – 14; BeO – 10; SiO2 – 24. Домішки: Ce2O3, (Dy, La)2O3, ThO2.

Сингонія моноклінна.

Кристали призматичні. Зустрічаються у вигляді масивних агрегатів.

Твердість 6,5—7.

Густина 4—4,65.

Блиск скляний до жирного.

Колір чорний, зеленувато-чорний або коричневий.

Зустрічається у гранітних пегматитах та чорних пісках і гранітах.

Знайдений в районах Коппарберґ та Іттербі (Швеція), Телемарк та Вестаґдер (Норвегія), Бавено (Італія), Льяно (шт.Техас, США). Рідкісний.

Різновиди
  • ґадолініт кальціїстий (відміна ґадолініту, яка містить до 12 % СаО);
  • ґадолініт скандіїністий (відміна ґадолініту, яка містить до1 % Sc2O3);
  • ґадолініт церіїстий (відміна ґадолініту, яка містить до 23 % Се2О3).

Див. також

Примітки
  1. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  2. Гадолин, Иоганн // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIIа. — С. 782.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гадолініт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гадолініт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.