Газопереробні заводи родовища Ахваз

Газопереробні заводи родовища Ахваз – складові облаштуваня супергігантського нафтового родовища, розташованого у іранській провінції Хузестан.

Ахваз

Район розташування родовища

В 1958-му стартувала розробка найбільшого іранського родовища Ахваз, при цьому перші півтора десятиліття вели видобуток лише з резервуару Асмарі, для роботи з яким спорудили п’ять установок підготовки нафти. Одночасно з головною продукцією тут продукувались великі обсяги попутного газу, котрий до середини 1970-х практично не використовували. Тим часом в кінці 1960-х на сусідніх супергігантських родовищах Ага-Джарі та Марун запустили газопереробні заводи, котрі вилучали суміш зріджених вуглеводневих газів фракції С3+ та спрямовували її на установку фракціонування в Бендер-Махшахрі.

Нарешті, в 1974-му на родовищі Ахвазі в районі Кріт став до ладу завод NGL-600, котрий міг приймати 14,2 млн м³ на добу, з яких отримував 8,7 тисяч барелів ЗВГ та 13,6 млн м3 «легкого» (переважно метан-етанова фракція) газу. Попутний газ для нього постачали зазначені вище п’ять установок резервуару Асмарі, оскільки три установки резервуару Бангестан (введений в розробку у 1972-му) продукували газ з доволі високим вмістом сірководню.[1] Вилучені ЗВГ спрямовували на фракціонування, а «легкий» газ передавався на газопереробний завод Бід-Боланд, де проходив інші стадії підготовки, необхідні для подачі у газотранспортну систему країни.

На початку 1970-х в Ірані узялись за проект створення нафтохімічного майданчику (наразі належить компанії Bender Imam Petrochemical), у складі якого перебачили власний газопереробний комплекс здатний вилучати етан. Для його живлення в районі Кріт почали спорудження ще двох заводів NGL-700 та NGL-800, котрі стали до ладу в 1992 та 1989 роках відповідно (нафтохімічний комплекс почав роботу в 1990-му). За проектом вони можуть приймати за добу 10,7 млн м³ газу, багатого на гомологи метану, а також 37 тисяч барелів рідких вуглеводнів, та продукувати 4,5 млн м³ «легкого» газу і 124 тисячі барелів зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ).

В 2005-му облаштували додаткове джерело сировини для заводів NGL-700 та NGL-800. Для цього ввели в дію установку проекту AMAK (Associated Gas Gathering Plan, План збору асоційованого газу), розраховану на первісну підготовку  попутного газу із резервуару Бангестан родовищ Ахваз, Марун, Мансурі, Ааб-Теймур та Коупал. Для подачі цього ресурсу на AMAK облаштували 7 компресорних станцій (з них 3 на Ахвазі) та проклали 280 км трубопроводів. Установка здатна щодобово приймати 6,6 млн м³ газу із вмістом сірководню 2,5% та очищати його від цієї шкідливої домішки, після чого підготований ресурс передається для вилучення гомологів метану на NGL-700 та NGL-800, де з нього можна отримати 27,8 тис барелів ЗВГ та 5,1 млн м³ «легкого» газу на добу. В той же час, AMAK не забезпечує очистку всього отриманого газу та продукує щодобово 0,5 млн м³ із високим вмістом сірководню. Як наслідок, в 2017-му завершили другу фазу проекту, за якою спорудили трубопровід довжиною 96 км та діаметром 300 мм до розташованого в індустріальній зоні Бендер-Імам виробничого майданчику компанії Razi Petrochemical[2][3][4][5] (її газопереробний завод спорудили з розрахунку на переробку газу із вмістом сірководню 25%).

У 2000-х роках в Бендер-Імамі запустили ще одне піролізне виробництво компанії Marun Petrochemical, в комплексі з яким в районі Кріт ввели в дію ще один завод з вилучення фракції С2+. Сировиною для останнього є «легкий» газ цілого ряду газопереробних заводів, зокрема, NGL-600, NGL-700 та NGL-800.