Галльська мова

Галльська мова (іноді також гальська мова) — мертва континентальна кельтська мова, поширена в Галлії до VI століття по Р.Х., коли зазнала значного занепаду, та на її території була поширена народна латина.

Галльська мова
Поширена в Франція, Північна Італія, Швейцарія, Бельгія, Люксембург, Західна Німеччина
Носії 0 осіб
Писемність Етруська, латинська, грецька
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Кельтська група
Континентальні кельтські мови
Офіційний статус
Коди мови

Галльська є P-кельтською мовою, хоча деякі написи (наприклад, календар з Колін'ї) має Q-кельтські характеристики (втім, це питання дискусій серед кельтологів). Галльська має дуже тісний зв'язок з острівними кельтськими (гойдельськими і бритськими). Письмові пам'ятки були виявлені на всьому терені колишньої Римської Галлії, яка охоплює сучасну Францію, а також як частини Швейцарії, Італії, Німеччини та Бельгії.[1]

Історія розвитку

Носії мови, кельтські племена, незадовго до н. е. населяли територію від Піренейського півострова до Малої Азії. Галльська мова була комплексом різних, але досить близьких племінних діалектів. Вона виділяється в особливу гілку кельтських мов. До нас дійшли епіграфічні пам'ятки Галльською мовою. Більшість коротких написів містять лише присвятні формули. Важлива пам'ятка — календар на бронзовій дошці з Коліньї. Багато галльських слів та власних імен збереглося в латинських написах і в творах античних авторів. Галльська мова дуже архаїчна. Фонетична подоба слів не зазнала значних змін. Переходи приголосних, мабуть, не відбулися. У більшості областей свого поширення галльська мова була витіснена латиною до 5—6 ст. н. е. Багато галльських слів збереглося в сучасній французькій мові і північноіталійських діалектах.

Цікаві факти
  • Штучна реконструйована галльська мова використовується в більшості пісень швейцарської групи Eluveitie, яка грає фолк-метал.

Примітки
  1. Meid, 1994

Література
  • Delamarre, X. (2003). Dictionnaire de la langue gauloise (2nd ed.). Paris: Editions Errance. ISBN 2-87772-237-6 (фр.)
  • Lambert, Pierre-Yves (2003) La langue gauloise (2nd ed.) Paris: Editions Errance. ISBN 2-87772-224-4
  • Lejeune, Michel (1971). Lepontica (Monographies linguistiques, 1). Paris: Société d’edition «les Belles Lettres»
  • Meid, Wolfgang (1994) Gaulish Inscriptions. Budapest: Archaeolingua. ISBN 963-8046-06-6
  • Recueil des inscriptions gauloises (XLVe supplément à «GALLIA»), ed. Paul-Marie Duval et al. 4 vols. Paris: CNRS, 1985—2002. ISBN 2-271-05844-9
  • Solinas, Patrizia (1995). ‘Il celtico in Italia’. Studi Etruschi 60:311-408
  • Jean-Paul Savignac, Merde à César, Edition de la Différence, 2000 (ISBN 2-7291-1323-1) (фр.)
  • Jean-Paul Savignac, Dictionnaire français-gaulois , Edition de la Différence, 2004 (ISBN 2-7291-1529-3) (фр.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.