Галущинський Іван Миколайович

Іва́н Микола́йович Галущи́нський (12 квітня 1882, c. Звиняч  — 13 січня 1944, Львів) — український галицький педагог і громадський діяч, учитель гімназії в Тернополі, професор, голова товариства «Рідна школа» у Львові (1933—1934, 1938—1939); статті на педагогічні і громадські теми. Ветеран УГА. Брат Михайла, Тита Теодосія, Миколи та Олеся Галущинських.[1]

Іван Галущинський
Михайло Галущинський, рідний брат Івана Галущинського
Народився 12 квітня 1882(1882-04-12)
c. Звиняч, нині Чортківського району
Помер 13 січня 1944(1944-01-13) (61 рік)
Львів, нині Україна
Поховання
 : 
Громадянство  Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща
Національність українець
Діяльність автор
Відомий завдяки педагог і громадський діяч
Alma mater Чернівецький університет
Конфесія греко-католик

Життєпис

Народився 12 квітня 1882 року в с. Звиняч[2] (Чортківського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна) в родині священика о. Миколи Теодоровича Галущинського (пароха Язловця) та його дружини Станислави з Волянських. Прадід Теодор Галущинський був управителем маєтків у Язловці (його дружина — Анна з Ружицьких).

Навчався (як батько та всі брати) у василіянській гімназії в Бучачі.[1] Закінчив філософський факультет Чернівецького університету. Викладав у гімназіях Перемишля (1904—1909), Рогатина (1909—1910 р.), Коломиї (1910—1912).[2] До Першої світової війни був провідником «Пласту» в Тернополі.

Обкладинка книги І. Галущинського. 1903 рік.

Викладав у Тернопільській українській гімназії[3] природничі науки у 1912—1914 та 1923—1930 роках, у Рогатинській. Разом із старшим братом служив в УСС, співпрацював у Пресовій Квартирі УСС, видавав стрілецькі газети, автор розвідок на педагогічні й суспільні теми.

У листопаді 1918 р. в Тернополі з молодших учнів гімназії створено допоміжну Студентську сотню УГА, яку організував і очолив професор Іван Галущинський. У складі УГА пройшов усю воєнну кампанію.

За Польщі співпрацював із редакціями газет «Українські вісти» й «Подільський голос».

1930 року під час пацифікації ув'язнений, згодом позбавлений права викладати в навчальних закладах та пенсії.

У час Голодомору 1932—1933 років в УРСР організував комітет допомоги голодуючим, збирав для них пожертви та намагався друкувати матеріали про цю трагедію.

З 1933 року — голова товариства «Рідної школи» у Львові. 1935 року як голова «Рідної школи» входив до президії Конгресу галицьких педагогів. 22 травня 1938 р. брав участь в урочистому відзначенні 70-ліття товариства «Просвіта».

З 1939 р. перебував у Любліні, 1943 р. повернувся до Львова, працював у кооперативних спілках.[2]

Автор статей на педагогічні та громадсько-політитичні теми в періодиці.[2] Відома його надрукована праця: «Дарвінізм, або наука о походженю», 1903, (Вашківці).

Помер у Львові, похований на 55 полі Личаківського цвинтаря.

Примітки
  1. Наталя з Галущинських. Язловець / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 678.
  2. Гуцал П. Галущинський Іван Миколайович… — С. 334.
  3. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 32.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.