Галісійці
Галісі́йці (самоназва: гал. galego — «ґалєго») — народ в Іспанії, основне населення історичної області Галісія.
Галісійці Galego | |
---|---|
![]() галісійський народний танець фалдас | |
Кількість | понад 4 млн осіб |
Ареал |
![]() ![]() |
Близькі до: | португальці, іспанці, романські народи |
Мова | галісійська мова, іспанська мова (як друга мова) |
Релігія | християни (католицизм) |
Територія проживання і чисельність
Загальна чисельність галісійців — понад 4 мільйона осіб, з них понад 3 мільйона осіб у Іспанії, понад півмільйона в Аргентині, решта — в інших країнах Латинської Америки, США та Португалії. Галісійці становлять 8,2 % населення Іспанії (див.).
Мова
- Основна стаття: Галісійська мова.
Галісійці розмовляють галісійською мовою (ґалєго) західно-романської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної родини. Галісійська мова близька до португальської мови. У Галісії галісійською розмовляють понад 90 % населення. Писемність на основі латинки. Біблію галісійською мовою повністю перекладено лише в 1989—1992 роках (див.).
Історія
Етногенез галісійців пов'язаний з племенами галаїків, що являли собою результат суміші прийшлих кельтів і автохтонних естрімніїв. За походженням галісійці близькі португальцям. У Середньовіччі у зв'язку з приєднанням до Кастилії (Іспанії) піддавалися кастилізації (іспанізації). З початків 19 ст. виник рух за відродження галісійської нації, мови та культури галісійців. З кінця 19-го — на початку 20-го століть велика кількість галісійців емігрували до Латинської Америки, надто до Аргентини та Уругваю. У 1981 р. галісійці отримали автономію. У 90-ті роки 20 століття і дотепер відбувається підйом інтересу до національної культури серед галісійців.
Матеріальна культура
![](../I/Mostra-brincadeira-047.preview-1-.jpg.webp)
Етнографічно галісійці близькі до решти населення Півночі Піренейського (Іберійського) півострова.
Галісійцям притаманні розташовані близько одне до одного невеликі поселення без строгого планування, хутори тощо. Специфічне галісійське житло — пальоса.
У національних строях переважають темні кольори і грубі вовняні тканини, сукно, фланелі. Жіночий національний костюм — довга спідниця і кохта з корсажем, як деталі — спідниця-накидка (мантео) і хустка, що схрещується на грудях, а закріплюється на спині (денґе). Жіночий наряд зазвичай гаптований стрічками, прикрашений оздобами з бурштину. Головний убір — також хустка. Чоловічий національний костюм галісійців складається з вузьких (святкові) або широких (повсякденні — для роботи на полі) штанів до колін, сорочки, жилету і куртки. Чоловіче і жіноче взуття — шкіряні черевики.
Галісійська кухня відзначається простотою і невибагливістю. Національні страви — пульпада, поте галєго, свинячі ковбаски (чорісос), овочевий суп (кальдо галєго), свиняче сало з додаванням різноманітних спецій і житній хліб. Серед напоїв популярними є, як і повсюди в Іспанії, вина, а також лікери.
Духовна культура
У духовній культурі (пісенний фольклор) відчутні кельтські впливи. Традиційний музичний інструмент — гайта (волинка). В усній традиції переважають жартівливі казки, анекдоти і дотепи, в тому числі антирелігійного змісту (див.). Оригінальністю відзначається галісійський танцювальний фольклор — серед танців чоловічі танці-змагання і оригінальний змішаний танець муньєйра.
Внесок галісійців у світову цивілізацію
Насправді діячів з галісійським корінням величезна кількість. Але оскільки галісійці — недержавний етнос, весь світ їх знає як іспанців, аргентинців і так далі. Самі галісійці у всьому світі страшенно полюбляють, як до речі, і українці, говорити про галісійське походження дуже і дуже відомих людей. Спробуймо розібратися і розбити список відомих галісійців на три групи: 1) відомі діячі галісійської культури; 2) відомі діячі, які мають галісійське коріння, але належать іншим культурам; 3) відомі діячі, чиє галісійське походження суперечливе.
Відомі діячі галісійської культури
У цю групу входить багато суто галісійських діячів (політиків, письменників, науковців, естрадних виконавців, музик-волинщиків тощо), дуже популярних в межах Галісії. Серед тих, хто уславився у світі і кого варто виділити:
![](../I/Carlos_nunez.jpg.webp)
- середньовічний галісійський поет-трубадур Мендіньо, який жив у 13-14 століттях і до нас дійшла його поема.
- Родріго де Кірога Лопес де Ульоа (1512—1580) — завойовник Америки, двічі був управителем королівського генерал-губернаторства Чилі.
- адмірал П. Монтохо і Пасарон — військо-морський діяч, командувач битви у манільській бухті (1 травня 1898 року), яка стала вирішальною у іспансько-американській війні (1898), провальній для Іспанії.
- серед сучасників — політик Аншо Кінтана — діючий голова Галісійського націоналістичного блоку (Bloque Nacionalista Galego), провідної патріотичної партії галісійців та галісійський письменник Ш. Л. Феррін (Ferrín), якого у 1999 році Асоціація галісійських письменників висунула на здобуття Нобелівської премії з літератури.
- спортсмени — член збірної Іспанії з футболу Мічель Сальгадо і переможець Tour de France 2006 року Оскар Перейро.
Відомі діячі світу, які мають галісійське коріння
У цю групу входять діячі, чиє ім'я широко відоме у світі і здобутки належать не лише і навіть не стільки галісійській, скільки іншим культурам:
- Серед політиків — кубинські лідери Фідель Кастро і Рауль Кастро, чиї обоє батьків з Галісії та чинний президент Уругваю Табаре Васкес.
- Серед діячів літератури — класик іспанської літератури, драматург Рамон Марія дель Вальє-Інклан; відомий іспанський письменник Каміло Хосе Села (Нобелівський лауреат в галузі літератури 1989 року); знана іспанська письменниця, провідниця феміністського руху Емілія Пардо Басан. Звичайно, всі вони писали іспанською.
- доволі багато галісійських вихідців серед зірок шоу-бізнесу і спорту. Це зокрема: сучасні співаки Хуліо Іглесіас та Енріке Іглесіас; відомі поп-співачки мексиканка Пауліна Рубіо та уругвайка Наталія Орейро, добре знана за ролями в аргентинських серіалах, а також аргентинський футболіст Дієго Марадона.
Відомі люди з далеким, суперечливим або недоведеним галісійським корінням
Серед таких варто назвати нащадків галісійських емігрантів — американського астронавта Ф. Кальдейро та австрійського гонщика, тричі переможця Чемпіонату F1 Нікі Лауду. Також вважається, що галісійське походження мали Сімон Болівар (за іншими даними в нього баскське коріння), Хуан Перон і навіть Мігель Сервантес (!).
Цікаві факти, пов'язані з галісійцями
- За всю свою багатовікову історію Галісія була незалежною тільки одного разу. До того ж сталося це далекого 1111 року (!). Саме тоді був коронований галісійський король. Але вже за декілька років галісійське королівство впало від навалою маврів, а його південна частина відійшла до Португалії.
- У кафедральному соборі столиці Галісії місті Сантьяго-де-Компостела покояться рештки одного з 12 апостолів Христа святого Якова (Яго іспанською, Хайме галісійською). Саме сюди веде довгий шлях — проща святого Якова. За легендою святий Яків — хреститель і патрон усієї Іспанії — пішки подолав дорогу до Піренейського півострова. І от уже понад тисячоліття існує Шлях святого Якова — своєрідна проща для католиків. Він не раз ставав темою для сюжетів у письменників, кінорежисерів тощо
- У галісійській кухні ще зовсім донедавна існувала негласна заборона на вживання грибів, і це при тому, що Галісія в принципі лісиста країна. Відраза до грибів у галісійців була настільки великою, що навіть існувала галісійська приказка «Найпростіший спосіб померти — з'їсти гриб». Лише з глобалізацією це дивне табу було знято.
Джерела та література
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 130—131 (стаття «Галисийцы») (рос.)
- Нарис історії Галісії (англ.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Galician. A language of Spain, архів оригіналу: (англ.)
- Християнський етнологічний сайт з розподіленням етносів по країнах — народи Іспанії (англ.)
- Anaya Santos G. La depresión cultural gallega, Vigo, 1970
- Lisón Tolosana C. Perfiles simbólico-morales de la cultura gallega, Madrid, 1974
- Los gallegos, Madrid, 1976