Галісійська мова

Галісійською розмовляють понад 3 млн осіб в Галісії і галісійських громадах в Іспанії (Мадрид, Барселона), в Америці (в першу чергу, в Буенос-Айресі, Каракасі, Монтевідео, Гавані і Мехіко) і в Європі. Крім Галісії на галісійський також говорять на заході Ель Б'єрсо (Леон) і в селі Санабрії (Самора), згідно з угодою між Управлінням освіти уряду Галісії і Управлінням освіти Кастилії і Леона, в цих місцях ведеться викладання галісійської мови.

У трьох муніципіях Касереса в долині Халама (Вальверде дель Фресно, Ельхас і Сан-Мартін-де-Тревехо) розмовляють мовою фалі (ісп. Fala de Xálima), з приводу якої серед учених немає згоди в тому, чи є вона самостійною мовою, разом з галісійською і португальською, або ж є давньопортугальською з леонським і іспанським суперстратом.

Деякі також стверджують, що мову (еонав'єго або галісійсько-астурійська) якою розмовляють у прикордонних селах Астурії що належать до комарки Ео-Навія (ісп. Eo-Navia), також є галісійською.

Галісійська мова розвинулася з народної латини. Зміна латини в галісійську мову йшла поволі і тому складно сказати, коли саме латина перестала бути латиною і стала галісійською мовою. Деякі галісійські вчені вважають, що вже у VIII столітті були відчутні зміни між церковною офіційною мовою латини і мовою населення.

З XII століття галісійська мова стає основною мовою лірики Іберійського півострова, з вуст трубадурів звучали вірші галісійською мовою при багатьох іспанських дворах. Також за межами Галісії багато поетів складали вірші галісійською. Створений у 1196 році гімн Шоана Соареса де Павія (гал. Xoán Soares de Pavia) «Ora faz ost'o senhor de Navarra» є найстародавнішим з відомих літературних текстів галісійською мовою.

Хоча протягом XVI—XVIII століть галісійська мова залишалась найпоширенішою мовою в Галісії, практично немає літературних творів, створених галісійською в цей час. У Галісії ця епоха названа «Темними століттями» (гал. Os Séculos Escuros).

1863 рік визначається як початок так званого Решурдіменто (гал. Rexurdimento, «відродження») — мовного і літературного відродження галісійської мови. Цього року були опубліковані «Cantares gallegos» (Галісійські пісні) Росалії де Кастро (гал. Rosalía de Castro). Праця цієї поетеси разом з працями Мануеля Курроса Енрікеса (гал. Manuel Curros Enríquez) «Aires da miña terra» (Вітри моєї землі, 1880) і Едуардо Пондаля (гал. Eduardo Pondal) «Queixumes dos pinos» (Шум смерек, 1886) є відродженням галісійської мови в іспанській літературі.

З приходом до влади Франсіско Франко, галісійця за народженням, офіційне використання галісійської мови було заборонене. Причиною цієї заборони було прагнення Франко централізувати Іспанію й поставити бар'єр локальному націоналізмові, особливо, в Галісії, Басконії і Каталонії. Заборона використання регіональних мов і придушення культурних особливостей здавалася режиму Франко відповідним засобом для цього. Лише в останні роки правління Франко й, особливо, після його смерті в 1975 році, розпочався процес відродження галісійської мови. Разом з відродженням мови розпочалася безперервна суперечка прихильників різних точок зору на основи нормативізації галісійської мови.

На одному боці знаходяться так звані реінтеграціоністи, що виступають за входження галісійської в єдиний мовний простір з португальською. На іншій — автономісти, чиєю метою є позиціонування галісійської мови як самостійної романської мови разом з іспанською й португальською. Окрім цих основних груп існують інші течії, в основному, усередині реінтеграціоністів. Відсутність єдності в питанні нормативізаціі галісійської мови привела до різних суперечок що до орфографії, морфології й лексикології, а також до різних оцінок минулого та сьогодення галісійської мови.

У галісійський мові в наголошеній позиції 7 голосних звуків (на відміну від португальської, чия система голосних включає 12 фонем, і іспанської з 5 голосними фонемами): /i/, /e/, /ɛ/, /a/, /ɔ/, /o/, /u/. Різниця між /e/ і /ɛ/, і між /ɔ/ і /o/ в ступені відвертості: /ɛ/ і /ɔ/ відкритіші чим /e/ і /o/. Система голосних галісійської мови збігається з системою голосних народної латини.

У ненаголошеній позиції число голосних скорочується до 5, оскільки зникають відмінності між /e/ і /ɛ/, і між /ɔ/ і /o/.

На відміну від португальської мови назалізація не є відмінною рисою галісійської, хоча вона присутня в дзвінкому велярному носовому згідному [ŋ], який зустрічається як в середині слова (canseira — «втома»), так і в кінці (corazón — «серце» camión — «вантажівка»). У галісійській мові 16 дифтонгів, низхідних (перший голосний має велику відвертість, ніж другий) і висхідних (відвертість другого голосного більша, ніж першого).