Ганс Боланд

Закінчив Амстердамський університет (1972), стажувався в різні роки в СРСР, Іспанії, Англії. У 1983 у захистив докторську дисертацію, присвячену аналізу ритміки «Поеми без героя» Анни Ахматової. У 1992—1996 рр. викладав нідерландську мову та літературу в Санкт-Петербурзькому університеті.

У перекладі Боланда нідерландською мовою видано зібрання віршованих творів О. С. Пушкіна, у тому числі поеми «Мідний вершник», «Граф Нулін», «Руслан і Людмила», роман у віршах «Євгеній Онєгін», кілька віршованих томів; виступаючи з нагоди завершення Боландом цієї роботи, міністр закордонних справ Нідерландів Франс Тіммерманс підкреслив: «Це величезний подарунок для голландського читача. І це величезний подарунок для голландської мови»[1]. Крім того, у перекладах Боланда в Нідерландах вийшли книги віршів Михайла Лермонтова, Анни Ахматової, Миколи Гумільова, Євгена Рейна, Олексія Пуріна, а також роман Федора Достоєвського «Біси» (за переклад останнього Боланд в 2009 р. отримав щорічну премію нідерландського перекладацького журналу «Filter»[2]). У періодиці публікувалися його переклади з Івана Крилова (байка «Дем'янова юшка»), Осипа Мандельштама, Варлама Шаламова, Венедикта Єрофєєва, Володимира Набокова, Тимура Кібірова, Ігоря Губермана, Бориса Рижого, а також Шандора Петефі і Константіноса Кавафіса.

«Справою життя» Боланд назвав переведення повного зібрання творів Олександра Пушкіна.

Боланд також опублікував підручник нідерландської мови для російських студентів «Goed zo!» (Спільно з Іриною Михайловою, 1998, перевидання 2005). Викладає в Амстердамському вільному університеті. У 2010 році удостоєний премії «RusPrix», що присуджується за внесок в російсько-нідерландське співробітництво[3].

26 серпня 2014 року Боланд отримав почесне запрошення до Росії на церемонію вручення медалі Пушкіна президентом Росії Володимиром Путіним у Кремлі. Однак визнаний перекладач і славіст відмовився прийняти нагороду.[4] Про це він повідомив у своєму листі до Федора Вороніна, аташе з питань культури посольства Російської Федерації в Нідерландах[5]:

Вельмишановний пане Воронін, З важким серцем відповідаю на Ваше великодушне, зворушливе та надзвичайне лестиве запрошення. На превеликий жаль, я не в змозі його прийняти. Маю надію, Ви не будете дорікати мені невдячністю або непорядністю. Та я мушу бути чесним перед власним сумлінням, перед пам'яттю моїх батьків та перед Вами. Як перекладачеві майже всієї спадщини Пушкіна, напоєному його духом, осяяному його думками, мені лишається тільки бути щирим і говорити без манівців; як палкий апостол — кращих слів не знайду — Анни Ахматової, до якої плекаю безмежну пошану, я мушу бути твердим, коли того потребує істина. З превеликою вдячністю я мав би прийняти надану мені честь, якби не Ваш президент, вчинки та переконання якого я ненавиджу і зневажаю. Він є загрозою свободі та миру на нашій планеті. Дай бог, щоб його «ідеали» якнайшвидше спіткало цілковите знищення. Будь-який зв'язок між ним та мною, між його ім'ям та ім'ям Пушкіна, є огидним і нестерпним. Ще раз хочу наголосити, що ця відмова завдає мені великого болю, і я змушений так вчинити, незважаючи на повагу і вдячність, до якої Ви мене зобов'язуєте своєю прихильністю. Щиро Ваш, Ганс Боланд Амстердам 28 серпня 2014 року

• Ганс Боланд. «Моя російська душа». — К.: Видавництво Жупанського. — 2015. — 144 с. Переклав Ярослав Довгополий.