Гарбуз Володимир Васильович

Володимир Гарбуз народився 21 грудня 1951 року в с. Карапиші Миронівського району Київської області. Батько був бригадиром-трактористом, найбільше виробляв трудоднів у колгоспі. Мати працювала на буряках. Після 8-го класу юний Гарбуз пішов на курси трактористів.[2]

У 1969 р. вступив до київського художньо-будівельного професійно-технічного училища № 5. У 1971 році пішов до армії. Служив у Москві — у спецчастині, що оформляла «ідеологічно важливі» об'єкти. Служили в ній майже самі українці.[2]

Працював оформлювачем акціонерного товариства «Київоздоббуд» з 1972 по 1979 роки . У 1981 році одружився, а за рік народився син Андрій.

В період з 1979 по 1990 роки працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва об'єднання «Художник». Відтоді — на творчій роботі. З 1986 року учасник республіканських мистецьких виставок.

У 1987 році закінчив відділ книжкового мистецтва Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова у Львові (викладач — Ф.Глущук).

В. Гарбуз. Із циклу «Барви рідного краю».

Працює в галузі книжкової та станкової ґрафіки, станкового живопису та монументального мистецтва.

Автор ґрафічних серій на шевченківські теми — ілюстрацій до «Кобзаря», книг «Шевченко і вічність», «Стежками до світил», «Давидові псалми», а також олійних творів — «Катерина», «Перепоховання генія» та ін. Художник неодноразово говорив, що шевченківська тема є справою всього його життя.[1]

Серед видань, ілюстрованих художником, — «Виклади давньослов'янських легенд, або Міфологія» Я. Головацького, «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Г. Булашева, «Три сестри» О. Стороженка, збірка українських народних казок «Чортів млин» та багато інших.

Володимир Гарбуз — художник жанрово різноманітний, технічно багатоґранний. Творам притаманний синтез традицій язичництва та духовних надбань християнської культури. У кожному сюжеті митця, за його власними словами, неодмінно є щось від «космічно-прабатьківського», від легендарної предковічної землі України. Особливо виразно це простежується в жанрі пейзажу. Цикл краєвидів Наддніпрянщини — це не пейзажі у традиційному розумінні. Радше це симфонія експресії та кольору.

Персональні виставки

Володимир Гарбуз (зліва) і Ніна Саєнко (справа) разом з мером Парраматти Давид Боржер, під час виставки організовано Спілкою українських митців Австралії (НПВ), квітень 2000 р.

• Київ (1994, 1995, 1998, 2001–2004)
• Париж (Франція) (1990).
• Сідней (Австралія) (2000).

• Боряк О. О. Україна: етнокультурна мозаїка. — К.: Либідь, 2006. — 328 с.; іл. ISBN 966-06-0437-8
• Енциклопедія сучасної України. Т. 5. — К., 2006. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8

• Білан А. Драматургія і лірика «Кобзаря» в ілюстраціях// УК. 2004. № 8.
• Носа В. Стежками до світил// Вітчизна. 1991. № 2.
• Хоменко О. Інтерпретація вічності: Образні медитації митця («Давидові псалми»)// СіЧ. 2001. № 8.

• Олекса Стороженко. Три сестри. Книга казок з ілюстраціями Володимира Гарбуза
• Чортів млин. Казки народів світу. Ілюстрації Володимира Гарбуза
• Персональна сторінка на сайті Національної спілки художників України
• «Лікувати пейзажем».^{[недоступне посилання з липня 2019]} «Дзеркало тижня». № 6 (685) 16 — 22 лютого 2008
• Космогонічний імпресіонізм Володимира Гарбуза.