Саєнко Ніна Олександрівна

Ні́на Олекса́ндрівна Сає́нко (*24 січня 1944(19440124), Борзна Чернігівської області) —українська мисткиня декоративного мистецтва, мистецтвознавиця, музеєзнавець , публіцист, член Національної спілки художників України (1989)[1], Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1993), Європейської текстильної асоціації/ETN (1995), Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги (2003), Кавалер Ордена княгині Ольги ІІІ (2005) і ІІ (2015) ступеня, лауреат міжнародної Літературної премії української діаспори США (2009), Заслужений діяч мистецтв України (1998), президентка Міжнародного благодійного «Фонду Олександра Саєнка» (2006).

Ніна Саєнко
Саєнко Ніна Олександрівна
Народження 24 січня 1944(1944-01-24) (78 років)
м. Борзна Чернігівської області
Країна  СРСР →  Україна
Жанр гобелен, мозаїка соломкою, вибійка
Навчання КНУ імені Тараса Шевченка
Діяльність художниця
Напрямок декоративне мистецтво
Нагороди

Сайт Ніна Саєнко на сайті КОНСХУ

Твори (килими, гобелени, мозаїки соломою, вибійки) зберігаються у 20 музеях України, в національних і зарубіжних музейних та приватних зібраннях (Австралія, Бельгія, Велика Британія, Канада, Німеччина, Росія, США, Фінляндія, Франція).

Ніна Саєнко. Козацька балада.1991. Вовна, ручне ткання.270х264

Звання та нагороди

Життєпис і творчий шлях
Ніна Саєнко (праворуч) і художник Володимир Гарбуз (ліворуч) разом з мером Парраматти Давид Боржер під час виставки, організованої Спілкою українських митців Австралії (НПВ), квітень 2000 р. На другому плані видно твори (килим і солом'яні панно) мисткині.

Ніна Саєнко народилася 24 січня 1944 року у мальовничому м. Борзна Чернігівської області, в інтелігентній сім'ї. Її батько — Олександр Саєнко був художником, дідусь —біолог і викладач Саєнко Ферапонт Петрович (колега і друг науковця Костецького М. Д.).Мисткиня згадує: «Я дуже рано збагнула свою місію, коли залишилася десятирічною, після смерті мами, на руках у глухонімого батька. Навіть пам’ятаю цей момент: ішла з татом, міцно взявши його за руку, садибою в Борзні, і якоїсь миті гостро відчула, що маю відповідати за нього, підтримувати в житті та творчості. Батько привчав мене до мистецтва, при світлі каганчиків виклеював солом’яні панно, а я йому допомагала… Завжди з гордістю кажу, що закінчила Мистецьку студію Олександра Саєнка».[5]

Становлення творчої особистості

Вроджена допитливість і жвава зацікавленість яскравим розмаїттям світу є рушійною силою у всіх творчих проявах Н. Саєнко. Вона прагне розвивати свої здібності, здобуває вищу освіту, вступивши у 1965 в Київський університет на біологічний факультет з одночасним відвідуванням факультету журналістики, який закінчує у 1970.
Фахове володіння словом допомагає їй у подальших мистецтвознавчих розвідках, публіцистичних виступах на захист цінностей української культури та її популяризації. Слово вона підкріплює художньою практикою, яка розпочалась із батькової майстерні. Коло творчих спілкувань Олександра Саєнка захопило і Ніну. Упродовж 1970–1975 років вона навчалась художньої майстерності не тільки на прикладах татових робіт, а й керувалась настановами його колег і друзів. Серед них відомий монументаліст академік Микола Стороженко, живописець Іван-Валентин Задорожний, майстриня килимарства Надія Бабенко та інші.
Починаючи з 1977 Ніна Саєнко бере участь в оформленні культурних центрів, шкіл, дитячих закладів та громадських споруд, поєднуючи стилістику сучасного дизайну з народними традиціями. Для її творів характерні чітка композиція, ритмізована орнаментика, розмаїття кольорових гам.
Презентує мистецькі твори (килими, гобелени, мозаїки соломою, декоративні тканини – вибійки) на численних персональних, групових, всеукраїнських та міжнародних виставках. Бере участь у вітчизняних і міжнародних пленерах, відвідує Австралію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Фінляндію, Францію та інші країни.

Родина

Ніна Саєнко, як свідчить її кредо, високо цінує зв'язки між поколіннями, знаходить в них не тільки особисте, а й загальнолюдське джерело добра й процвітання. Вихована батьком-художником, вона сама стала мисткинею і передала творчу естафету дочці Олені Майданець-Баргилевич (н.1969), успішною в художній творчості.[6] Родовід Саєнків, історію якого Ніна Олександрівна вивчає як мистецтвознавець і розглядає як публіцист, привертає увагу науковців та митців як феномен української культури.[7]
Номінантом на Шевченківську премію 2022 року є монографія Н. Саєнко. Пам’ять роду: Епістолярії родини Саєнків. – Харків: Контраст, 2021.
У книзі представлено документи з архіву родини Саєнків (1886–2020), які ілюструють скарбницю традицій родоводу в широкій панорамі життя українського народу. Уперше друкуються листи Ганни Барвінок, Андроника Лазарчука, Василя Кричевського, Сергія Устименка, Михайла Дерегуса, Василя Касіяна, Михайла Стельмаха та ін.

Членство у творчих об’єднаннях
У 1989 мисткиню було прийнято до НСХУ[8] Її рекомендували до вступу відомі митці Михайло Дерегус, Людмила Жоголь та Олександр Міловзоров.
У 1993  —прийнято до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Рекомендації склали Володимир Прядка, Сергій Нечипоренко та Василь Щербак.
З 1995  — Н.Саєнко є членкинею Європейської текстильної асоціації (ЕТN).

Творче кредо
«Співзвучність високій шляхетності душі мого батька – Олександра Саєнка, мистецтво українського відродження 1920-х років, любов до своєї землі проросли крізь моє серце, визначили творчий шлях і призначення на Землі: утверджувати добро, національне мистецтво, проповідувати своїми творами українську ідею.

У своїх творах прагну розповісти про неповторний український край, показати красу природи і людей, нашу славну історію, втілити свої почуття в образи, що з’являються в уяві.
Я присвячую свої твори українцям і Україні. Мрію про те, щоб вони несли добро, щирість і злагоду в наші оселі.
Яскраві особистості, з якими я спілкувалась, направду стали символами-знаками моєї долі! Зустрівшись на моєму шляху, ці добрі люди формували мою свідомість, мої уподобання і дії.
Вдячна всім, хто завжди зі мною, з ким відчуваю себе достойною на своєму жнивному полі».

[9]

Трудова діяльність
1983–1990 — заступник директора з наукової та виставкової діяльності Дирекції виставок Спілки художників України – організація понад 400 всеукраїнських, обласних, групових, персональних виставок, а також підготовка й видання проспектів, каталогів, буклетів та запрошень.
1990—1993  — художник Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва.
1993–1996 — головний спеціаліст Міністерства культури України
1996–2007 — завідуюча галереєю «Аліпій», головний спеціаліст проведення виставок та мистецьких заходів « Українського дому» – організація понад 400 мистецьких проєктів, серед яких «Сучасне українське мистецтво», «Славетні імена», «Мистецтво одного села», «Мистецтво малих міст України», «Народне мистецтво України».
2011–2012 — куратор виставок Музею сучасного мистецтва , Київ.
2012–2015  — науковий працівник, старший інспектор науково-методичного відділу « НАОМА » та презентації виставкової діяльності Академії.

Комплектація музейних колекцій

З 1993 Н. Саєнко бере участь у комплектації музейних колекцій Чернігівського художнього музею, Національного Шевченківського заповідника у Каневі, Хмельницького художнього музею та ін.
З 1996 — Засновниця художньо-меморіального музею Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України О. Саєнка» у м. Борзна Чернігівської області, яким опікується донині.
До музею родиною Саєнків передано понад 1000 експонатів, серед них оригінальні твори мистця та зібрана ним колекція народного мистецтва і старожитностей. Музей активно веде науково-дослідну, збирацьку, патріотично-виховну роботу.

Громадська і педагогічно-консультативна діяльність

З 1995 Ніна Саєнко є консультантом з декоративного мистецтва Київської дитячої Академії мистецтв.
З 2000 – керівник, педагог Мистецької студії імені Олександра Саєнка для глухонімих дітей та сиріт у Києві.
На благодійних засадах у студії створено необхідні умови для оволодіння дітьми основами образотворчої грамоти, технічними прийомами декоративного мистецтва (килимарство, мозаїка соломою, декоративний розпис, малярство на тканині та склі, писанкарство) й естетичного та морального виховання.
З 2003 Ніна Саєнко бере участь в діяльності Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги.[10]
З 2006  — Президент Міжнародного благодійного «Фонду Олександра Саєнка».

Під час виставок своїх художніх творів за кордоном, Ніна Саєнко дбає про те, щоб глядачі отримали правдиву інформацію про Україну. Так, під час експозиції в Австралії на запрошення СУАМА (Спілки українських образотворчих мистецтв Австралії) Ніна Олександрівна виступила у ролі повпреда, прочитавши доповідь про свою країну. «Нелегко їй було відповідати на запитання, які не по плечу навіть нашому Президентові: «Чому реформи не принесли добробуту і процвітання?», «Коли буде покінчено з мафією і корупцією?» і «Чи будуть, нарешті, в Україні всі розмовляти по-українськи?»»,- відзначала газета День[11]

Художні твори
  • Панно, інкрустовані соломою:

«А зозулі кують» (1985), «Орнаментальна квітка» (1986), «Рано-вранці воду брала» (1988), «Золоті ворота» (1989), «Тече вода з-під явора» (1989), «Чар-зілля» (1989), «Зачарований світ» (1989), «Мозаїка» (1992), «Дивосвіт» (1992), «Червоне цвітіння» (1994), «Зелений вітер» (1995),«Символи Українського життя»(1999),«Всесвіт» (2011), «Чари Сіверщини» (2014).

  • Килими та гобелени:

«Полудень» (1985), «Думи мої, квіти мої» (1988), «Купальська ніч» (1990), «Козацька балада» (1991), «Серпанок» (1992), «Сонячний» (1993), «Берегиня» (1994), «Рай-дерево» (1994), «Терновий цвіт» (1997), «Весільний» (1999), «Хмеліло літо» (2005),«Сонячна родина» (2008), «Княгині» (2009), «Пам'ять роду» (2013), «Цвіте терен» (2021).

Мистецтвознавство, публіцистика
  • Олександр Саєнко: До становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ століття: книга-альбом / авт.-упоряд. Н. Саєнко. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. – 560 с., 264 іл. ISBN 966-7018-88-1
  • Олександр Саєнко: Мистецька спадщина і сучасність / авт. концепції, текстів та упоряд. вид. Н. Саєнко. – Київ: Компанія ЛІК, 2009. – 320 с., 310 іл. ISBN 978-966-2931-12-9
  • Український килим : Мистецька династія Саєнків: книга-альбом / авт.-упоряд. : Н. Саєнко, О. Майданець-Саєнко. – Київ: Мистецтво, 2012. – 144 с., 132 іл. ISBN 978-966-577-119-7
  • Шевченкіана Олександра Саєнка : книга-альбом / авт.-упоряд. Н. Саєнко. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2014. – 192 с. ISBN 978-617-578-163-0
  • Саєнко Н. Знаки долі (книга-альбом). Харків: Вид-во «НТМТ», 2015. – 280 с., 435 іл. ISBN 978-617-578-214-9
  • Мистецька династія Саєнків : Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець-Саєнко (альбом) / авт. концепції, тексту та упоряд. Ніна Саєнко, Леся Майданець-Саєнко. – Київ: Дніпро, 2016. – 208 с. ISBN 978-966-578-267-4
  • Мистецькі традиції династії Саєнків у контексті української образотворчості ХХ – початку ХХІ століть : зб. наук. ст. (До 120-річчя від дня народження укр. мистця Олександра Саєнка) / [голов. ред. Личковах В.]. – Харків: НТМТ, 2020. – 240 с., іл. SBN 978-617-7405-45-9
  • Золоте перевесло : Мистецька династія Саєнків у музеях України / авт. концепції і упоряд. : Н. Саєнко, О. Майданець-Баргилевич. – Київ : ВД «АДЕФ-Україна», 2021. – 312 с., 420 іл. ISBN 978-617-7736-80-5
  • Саєнко Н. Пам’ять роду: Епістолярії родини Саєнків. 1886–2020. Харків:Контраст, 2021. – 648 с., 268 іл. ISBN 978-617-7405-47-3

Статті Ніни Саєнко в Енциклопедії Сучасної України

Баланівський Юрій Васильович ; Бойчук Тимофій (Тимко) Львович ; Верес Ганна Іванівнаhttps://esu.com.ua/search_articles.php?id=33537]; Верес Олена Іванівна ; Гайдамака Анатолій Васильович ; Гвоздик Кирило Васильович ; Григор’єв Сергій Олексійович ; Дерев’янко Євген Іванович ; Дигас Галина Йосипівна ; Доронькін Владислав Євгенович ; Дроздовський Петро Михайлович ; Єгіазарян Борис Завенович ; Карунський Михайло Йосипович ; Ковальчук Олександр Михайлович ; Кричевський Федір Григорович (Н. О. Саєнко, Г. Г. Стельмащук) та інші.

Примітки
  1. Ніна Саєнко на сайті КОНСХУ
  2. Указ Президента України Л. Кучми № 678, 16 вересня 1998 року
  3. Указ Президента України В. Ющенка від 18 травня 2005 року, знак ордена № 1018
  4. Указ Президента України П. Порошенка від 21 серпня 2015 року, № 491/2015. Знак ордена № 242. За значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.
  5. Дарина Фалко. Мисткиня Ніна САЄНКО: «Мер Парижа захотів мати саме мозаїку з соломки»// Урядовий кур’єр 2012, 16 червня
  6. Ткацтво, малярство Лесі Майданець. Каталог персональної виставки. Вроцлав, (Польща), 1997.
  7. Федорук О. Міфи та реалії перехідного періоду. Імена: Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець//Родовід.1994, №9, ст.93-97.
  8. Довідник Національної спілки художників України. – Київ : НСХУ, 2005, Саєнко Н. О. – С. 239.
  9. Ніна Саєнко. Знаки долі. — Харків: НТМТ, 2015, ст.5. ISBN 978-617-578-214-9
  10. З Оленою Телігою у світлицю мистецтва: каталог виставки художниць Всеукр. жін. т-ва ім. Олени Теліги, присвяч. 10-річчю його заснування. – Київ, 2003, ст. 2, 5.
  11. Олена Голуб.Україна — вона і в Австралії Україна//День, 2000, 25 липня

Джерела
  • Саєнки // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.. — С. 523.
  • Качкан В. Торкнись зозулиного крила. Київ, 1983. – № 10, ст. 159–163.
  • Сингаївський М. Майстриня . // Злагода. – 1994. – 17 лют.
  • Личковах В.. «Троїсті музики» з барвистого «диво-саду»: буклет виставки. – Чернігів, 1999. – 11 с.
  • Саєнко Ніна // Художники України. — К.: Іпрез, 2001.
  • Саєнко Ніна Олександрівна // Жінки України : біогр.- енцикл. словник. – Київ, 2001. – С. 394.
  • Ніна Саєнко // Художники України : творчо-біогр. довід. – Київ, 2001. – Вип. 2. – С. 173.
  • Енциклопедичний словник-довідник з образотворчого мистецтва / упоряд. Пасічний А. // Нар. мистецтво. – 2006, № 4, ст. 69.
  • Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен : альбом-каталог Київ : Атлант UMC, 2002,С. 254–255, 447, 494–495.
  • Степовик Д. Новаторська побудова книги .// Укр. акад. мистецтва: дослід. та наук.-метод. пр. – Київ, 2004. – Вип. 11, ст. 382–385.
  • Голуб Олена. Коли не переривається нитка // День. — 2004. — 27 січня.
  • Скляренко Г. Книга про Олександра Саєнка: нові риси до образу епохи.// Мистецтвознавчі студії. – Київ, 2005. – № 1, ст. 132–134.
  • Кара-Васильєва Т. , Чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття: у пошуках «великого стилю». Київ: Либідь, 2005, ст. 187, 276.
  • Історія української культури. В 5 т. Т. 5, кн. 3. – Київ : Наук. думка, 2012, ст. 200.
  • Дзюба І. З народу – для народу : [вступ. ст. до книги: Саєнко Н. «Олександр Саєнко: до становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ століття». – Київ, 2003] / Іван Дзюба // Не окремо взяте життя / Іван Дзюба. – Київ, 2013, ст. 718–720

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.