Гарегін II

Народився в селі Воськеат Ечміадзинського району Вірменської РСР. В 1965 році поступив в богословську семінарію Ечміадзіна, яку закінчив у 1971 році, в подальшому працював викладачем в тій же семінарії.

У 1970 році був висвячений в диякони, а в 1972 році — в сан священика. За вказівкою Патріарха і Католикоса Вазгена I виїхав до Відня для продовження богословської освіти.

У 1975 році за вказівкою Католикоса Вазгена I виїхав у ФРН, де служив у чині духовного пастиря і продовжував богословську освіту в Боннському університеті.

У 1975 році продовжив освіту в Віденському університеті.

У 1979 році повернувся в Ечміадзін, згодом виїхав в Загорськ, де навчався на аспірантурі при Московській духовній академії Російської православної церкви.

У березні 1980 року, в роки патріаршества Католікоса всіх вірмен Вазгена I, архієпископ Гарегін Нерсісян був призначений головним вікарієм Католікоса всіх вірмен, яким залишався до 4 липня 1999 року.

27 жовтня 1999 року, після смерті Католикоса Гарегіна I, Національний Церковний собор (вищий орган управління) Вірменської Апостольської Церкви обрав архієпископа Гарегіна Нерсисяна 132-м Патріархом і Католикосом усіх вірмен.

Є членом Верховного духовної ради, члени якого обираються собором.

Гарегін II освячує сім хачкарів з буквами назви монастиря Сурб Хач у Криму 29 липня 2008 року

На початку березня 2008 року під час заворушень і погромів в Єревані, пов'язаних з небажанням прихильників зазнав поразки на президентських виборах Левона Тер-Петросяна визнати перемогу Сержа Саргсяна, Гарегін II намагався виступити з миротворчою місією і вплинути на позицію Тер-Петросяна, але зазнав невдачі[3].

На початку травня 2008 року, перебуваючи з візитом у Ватикані на запрошення глави Римсько-Католицької церкви Бенедикта XVI, закликав усі країни світу визнати геноцид вірмен 1915 року в Османській імперії[4][5].

Гарегін II після освячення закладного каменя на місці будівництва церкви в Сімферополі 28 липня 2008 року

23 серпня 2013 р. Гарегін II звернувся з офіційним листом до Шейх-уль-Ісламу Аллахшукюру Пашазаде з проханням сприяти звільнення і повернення на батьківщину полоненого в Азербайджані вірменського солдата Акопа ынджигуляна, після чого Пашазаде зустрівся з полоненим, однак той не був виданий вірменській стороні.

4 листопада 2013 року обраний Головою Всесвітньої ради церков (ВРЦ)[6].

У 2020 році критикував прем'єр Міністра Вірменії Ніколу Пашиняна за те що він підписав мирний договір із Азербайджаном. 2021 року під час Різдвяної служби в Єревані Гарегін згадував про війну за Нагірний Карабах і про її «катастрофічні наслідки» для вірмен. Він також говорив про «руйнівні помилки» офіційного Єревана, зроблені перед війною, що спалахнула в вересні 2020 року. Пашиян не прийшов на Різдвяну службу, посилаючись на коронавірус, а перед цим, 5 січня, група опозиціонерів оголосила, що не впустить Пашиняна до собору на Різдвяну службу.[7]

7 жовтня 2021 року зустрівся із патріархом Варфоломієм[8].

2018 році - незабаром після обрання нового прем'єра Нікола Пашиняна - відкрита опозиція католікосу з'явилася і всередині Вірменії. Під час масових протестів у 2018 році, коли десятки тисяч людей по всій країні домагалися мирної зміни влади, група духовенства та віруючих вирішила, що настав час і для реформи всередині церкви. Об'єднавшись в рух "Нова Вірменія - новий патріарх", вони зажадали відставки католікоса і ряду єпископів і проведення виборів нового лідера. Духовним лідером руху став харизматичний монах-традиціоналіст священник Корюн (Аракелян), настоятель однієї з найдавніших кафедр вірменського християнства - монастиря Святої Гаяне в Першопрестольному Ечміадзині. Отець Корюн, який вивчав чернече життя родинних ВАЦ давньосхідних церков в Сирії і Єгипті, користується авторитетом як ревнитель традицій і творець першого повноцінного чоловічого монастиря і братства в пострадянській Вірменії.

"У нашого католікоса немає тієї віри, яку відчуває до Бога кожен простий віруючий, настав момент, щоб наша церква звільнилася, очистилася, і у нас з'явився бездоганний патріарх з непорочною поведінкою, який шанує молитву і любить свою паству " - говорив отець Корюн журналістам в червні 2018 року.

У відповідь католікос позбавив отця Корюна священного сану "за неналежну церковнослужителю поведінку і антиканонічну діяльність" і відсторонив його від управління монастирем. Рішення публічно підтримало ряд єпископів, а єпископ Ширакський Мікаел (Аджапаян) заявив на своїй сторінці в "Фейсбуці" про "моральну смерті" ченця.

У розмові з кореспондентом Бі-бі-сі отець Корюн відмахнувся від подібних звинувачень. За його словами, істинним главою церкви є той хто "впав в єресь" Гарегін II, а Ісус Христос. Чернець впевнений, що як тільки буде обраний новий католікос, він тут же відновить в сані всіх священиків, вивержених його попередником.

Позбавлення сану не зупинило ченця. Хоча формально він не має права навіть надягати чернечу мантію, в квітні на чолі невеликої групи прихильників отець Корюн прибув в Іжевськ на запрошення лідера місцевої громади. Там він відслужив літургію та скоїв хрещення кількох десятків людей.

Отець Корюн у 2019 розповів що братиме участь в підготовці священиків для російських парафій, що розірвали відносини з ієрархами ВАЦ. Його підтримує і архієпископ Тиран (Кюрегян) який живе в Росії і є вивержений з сану указом католікоса після тривалого конфлікту з владикою Езрасом, що потряс вірменську громаду на початку 2000-х.

Архієпископ Тиран був попередником Езраса на російській кафедрі. І, судячи з усього, він міг би очолити ту нову структуру, в яку можуть об'єднатися непідконтрольні католікосу і його братові парафії. Посвята нових священиків без благословення глави церкви фактично означає створення альтернативної структури. Отець Корюн каже, що не вважає створення незалежних парафій розколом. Якщо католікос впав у єресь і порушив церковні канони, то ченці звільняються від послуху йому, стверджує він.

• 28 липня 2008 року Гарегін II провів освячення закладного каменя на місці будівництва церкви в Сімферополі
• 17 березня 2018 року провів церемонію освячення храму св. Григора Лусаворича в Дніпрі - один з найбільших у Східній Європі вірменських храмів. [9]

• Орден Святого Месропа Маштоца (30 жовтня 2009 року) — за винятковий внесок у справу збереження і розвитку національних і духовних цінностей[10][11]
• Орден Пошани (16 вересня 2015 року) — за винятковий внесок у справу збереження, розвитку і поширення національних і духовних цінностей[12]
• Орден Дружби (7 серпня 2006 року, Росія) — за великий внесок у розвиток і зміцнення російсько-вірменських дружніх відносин[2][13]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2 жовтня 2001 року, Україна) — за значний особистий внесок у розвиток вірмено-українських духовних зв'язків, зміцнення міжцерковних відносин[14][15]
• Командор ордена Почесного легіону (2001, Франція)[16]
• Кавалер Великого хреста ордена зірки Румунії (2000, Румунія)
• Медаль «Вифлеєм-2000» (Палестинська національна адміністрація, 2000)[17].
• Орден святого апостола Андрія Первозванного з алмазною зіркою (РПЦ, 2004) — за видатний внесок у розвиток братніх взаємин між Руської Православної і Вірменської Апостольської Церквами[18][19]
• Почесний доктор Єреванського державного університету (2004)[20]
• Почесний член Національної академії наук Республіки Вірменія.
• Почесний доктор Арцахского державного університету.
• Лауреат премії Міжнародного Фонду єдності православних народів «За видатну діяльність зі зміцнення єдності православних народів. За затвердження і просування християнських цінностей у житті суспільства» імені Патріарха Олексія II за 2009 рік (21 січня 2010 року)[21].
• Орден святої Анни I ступеня (2011 рік, Російський імператорський дім)[22]
• Орден Союзу вірмен України імені Григора Лусаворича (16 березня 2018 року)[23]

• Список вірменських католикосов
• Езрас (Нерсісян) — молодший брат Гарегіна II

• Гарегін Другий. Його Святість Католикос Всіх Вірмен, Верховний Патріарх Вірменської Апостольської Церкви. Коротка біографія Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.
• Гарегін II. Біографія на сайті Ново-Нахічеванської і Російської Єпархії Вірменської Апостольської Церкви