Сергієв Посад

Сергієв Посад (рос. Сергиев Посад) — місто (від 1782 року) у Московській області Росії, адміністративний центр Сергієво-Посадського району Московської області, місто обласного значення, найбільший населений пункт муніципального утворення «Міське поселення Сергієв Посад».

місто Сергієв Посад
Герб міста Прапор міста
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район Сергієво-Посадський район
Код ЗКАТУ: 46215501000
Код ЗКТМО: 46615101001
Основні дані
Час заснування 1337
Статус міста 1919
Населення ▼ 105 835[1]
Площа 50,40[2] км²
Поштові індекси 141300...141315
Телефонний код +7 496 для номерів виду 54Х-ХХХХ і 55Х-ХХХХ
Географічні координати: 56°18′00″ пн. ш. 38°08′00″ сх. д.
Часовий пояс UTC+3, літом UTC+4
Водойма Кончура
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
52
74,5
Схема міста
Схема міста
Влада
Вебсторінка sergiev-posad.net
Міський голова Душко Євген Анатолійович
Мапа

Сергієв Посад

 Сергієв Посад у Вікісховищі

Станція Сергієв Посад — одна з основних залізничних станцій на Ярославській лінії Московської залізниці. У місті знаходиться пам'ятник культури і мистецтва, занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Троїце-Сергієва Лавра.

Відстань до Москви становить 52 км. Населення — 105,8 тис. чол. (2010).

Загальні відомості про місто

Географія
Центр Сергієва Посада

Сергієв Посад знаходиться в центрі європейської частини Росії. Місто розташоване в північно-східній частині Московської області, за 52 км від Москви (74,5 км — залізницею від Ярославського вокзалу). Одна з основних залізничних станцій на лінії Москва — Ярославль Московської залізниці. Місто розташоване на річці Кончурі з її притоками.

З півночі міське поселення Сергієв Посад межує з міськими поселеннями Скоропусковський, Пересвіт, сільськими поселеннями Реммаш і Шеметівське Сергієво-Посадського муніципального району; із заходу — з сільським поселенням Василівське; з півдня — з міським поселенням Хотьково, сільським поселенням Лозівське, зі сходу — із сільським поселенням Березняки.

Межею міста Сергієв Посад є неправильний овал, витягнутий з півдня на північ і розділений руслом річки Кончури на три частини. Віссю міста і основною транспортною артерією є проспект Червоної Армії. Південна частина міста перетинається залізничною лінією Москва — Ярославль. У місці перетину залізничної лінії та проспекту Червоної Армії зведено шляхопровід[3].

У центральній частині міста розташовуються основні церковні, адміністративні, культурні і соціальні об'єкти міста — Троїце-Сергієва Лавра, залізничний вокзал, адміністрація міста та району. Робітниче селище, розташоване в північно-східній частині міста, спочатку заселялося робітниками Загорського оптико-механічного заводу (ЗОМЗ), від чого і отримало свою назву. Значну його частину займає сам оптико-механічний завод.

Мікрорайони Углич і Північне селище, розташовані на заході і півночі міста відповідно, є житловими спальними районами.

Клімат

Клімат Сергієва Посада помірно-континентальний. Для міста характерні м'яка зима з рясними снігопадами і тепле літо з дощовим липнем. Найхолодніший місяць року — січень (середня температура становить близько -8°С), найтепліший — липень (середня денна температура близько +23°С)

Демографія

Населення Сергієва Посада за даними 2010 року становить 110,9 тис. жителів.[4]

Чисельність жителів міста Сергієв Посад по роках (у тис).
Рік 1897 1939 1971 2007 2008 2009 2010
К-сть 25 45 94 111,2 109,3 107,5 110,9

Історія

Виникнення перших поселень, XIV століття
Герб (1883)

Спочатку — кілька поселень (Кукуева, Панін, Клементьєво та ін.), що виникли наприкінці XIII — початку XV ст. навколо Троїце-Сергієва монастиря (з 1744 р — Лаври), заснованого в 1337 р. преподобним Сергієм Радонезьким. Поселення були славні народними промислами: різьбленням по дереву і виготовленням іграшок.

Утворення посада

На початку XVIII століття села Клементьєво, Кокуево і Пушкарське, Стрілецьке, Іконне, Кухарське, Стаєнна слобода, розташовані неподалік від монастиря злилися в одне торгово-промислове селище — посад. 22 березня 1782 року за указом Катерини II він був названий Сергієвим. В 1744 році монастир став Лаврою. До 1792 року посад отримав регулярний план. В 1845 р. було прокладено шосе, яке з'єднало Сергієв Посад з Москвою, а в 1862 році була проведена залізниця.

Посад на рубежі XIX і XX ст.

В 1919 році Сергієв отримав статус міста, а в 1930 р. був перейменований в Загорськ на честь революційного діяча В. М. Лубоцкого (Загорського). 23 вересня 1991 року місто було назване Сергієв Посад.

Загорськ в Радянські часи

У цьому місті відбуваються події фільму «Доля резидента» з серії радянських фільмів про розвідника Тульева.

У Загорську відбуваються події у вірші «Жара» знаменитої дитячої письменниці Агнії Львівни Барто.

Визначні пам'ятки

Храми і церкви
Церква Святих апостолів Петра і Павла

Найважливішою міською визначною пам'яткою та історичним центром міста є ансамбль Троїце-Сергієвої лаври. Чудові також Введенська та П'ятницька церкви (обидві — 1547), Вознесенська (1766—1779), Успенська (1769) та Іллінська (1773) церкви; монастирський готель (1823, архітектор А Ф. Елькінський, у класичному стилі), торгові ряди (початок XX ст), П'ятницький колодязь (кінець XVII — початок XVIII ст).

Музеї

Суспільство

Економіка

В Сергієвому Посаді активно розвивається торгівля товарами народного споживання, проектуються та будуються нові торгово-культурні центри.

Культура і спорт

У місті раз на рік проводяться фестивалі повітряних куль незвичайних форм під назвою «Небо Святого Сергія».

З 2006 року в місті діють муніципальний театр — «Театральний ковчег» та клуб православної молоді «Джерело».

У місті з 2008 року проводиться Відкрита першість Росії з російської рукопашного бою серед православних військово-патріотичних клубів.

Також проводяться районні турніри з флорбол у серед юнацьких та дитячих команд. У Сергієвому Посаді є і футбольний клуб «Промінь», який виступає на однойменному стадіоні.

Релігія

На території Тройце-Сергієвої Лаври знаходяться Московська духовна академія (МДА) (з 1814) і семінарія (з 1742). В 2018 році з'явилась інформація що церква пропонує перетворити місто в «православний Ватикан»[5]. Можливість створення великого релігійного центру в Сергієвому Посаді не вимагає узгодження з президентом Росії Володимиром Путіним, заявив прес-секретар глави держави Дмитро Пєсков[6].

Промисловість і виробництво

Іграшковий промисел Сергієва Посада
Сергієво-посадський музей іграшки. Головний вхід.

Сергієв Посад — столиця лялькового «царства», тут створювалися російські ляльки та інші іграшки.

Початок іграшкового різьбленого промислу в Сергієвому Посаді відноситься до перших десятиліть XVI століття. До кінця минулого століття це місто вже стало столицею іграшкового промислу Росії. У Сергієвому Посаді до цього часу займалися іграшковим промислом близько 5550 дворів.

Виготовляють там іграшки і в даний час. Крім того, в Сергієвому Посаді знаходиться єдиний в Росії Інститут іграшки, де розробляють нові її різновиди. Там же розташований унікальний Музей іграшки, з експонатів якого можна вивчати лялькову історію.

Сьогодні сергіевопосадські майстри виготовляють іграшки з найрізноманітніших матеріалів. Але спочатку вони прославилися своїми виробами з дерева. Найкращим матеріалом у Сергієвських різьбярів вважалися липа, вільха, осика та береза. Виготовленню іграшки передував підготовчий період, що тривав до двох років. Тільки після нього з дерева вирізали фігурки і розписували яскравими фарбами. Дешеві іграшки розписувалися клейовими фарбами, а дорожчі — акварельними, масляними і емалевими.

Ходовим товаром були дешеві дерев'яні ляльки, які отримали іронічне прізвисько «дурки». Дури були помітні, в пишних і неправдоподібних сукнях, фантастичних капелюхах з квітами і пір'ям, «надуті» і «зарозумілі». Але при цьому — веселі і барвисті. Народ охоче купував такі ляльки.

Ляльки «пані» відрізнялися більш тонкою роботою, витонченим розфарбуванням і, як наслідок, високою ціною. У Сергієвських майстрів були цілком оригінальні іграшки, які користувалися великим попитом у святкові та ярмаркові дні.

Знаменитий Музей іграшки розташований в красивому місці міста, навпроти Троїце-Сергієвої лаври. У стінах музею зберігається понад 30 тисяч іграшок різних народів світу.

Відомі сергієвопосадці

Міста-побратими

Цікаві факти

Місто, відоме своєю Лаврою, надихнуло парфумера Евелін Буланже (Evelyne Boulanger) на створення аромату Zagorsk (туалетна вода; лонч у 2002 р.), який увійшов в серію Series 3: Incense японського бренду Comme des Garçons. У дану серію крім аромату Zagorsk увійшли ще 4, які названі іменами інших відомих міст, які у парфумерів викликають ольфакторні асоціації: Avignon (Авіньйон, місто у Франції), Jailsamer (Джайсалмер, місто в Індії), Kyoto (Кіото, місто в Японії) і Quarzazate (Варзазат, Марокко).

Сергіїв Посад у фотографіях

Див. також

Примітки
  1. Города с численностью постоянного населения от 100 тыс. до 250 тыс. человек
  2. Росстат. Регионы России. Основные социально-экономические показатели городов. 2010 г.
  3. Початок будівництва — 1998 рік; причина — складні транспортні обставини на переїзді проспекту Червоної Армії через залізничні колії; закінчено в 2002 році; вартість будівництва (джерело — обласний бюджет) — 1 млрд рублів. Посилання на джерело: Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.
  4. Предварительные итоги Всероссийской переписи населения 2010 года
  5. Голубева, Анастасия (6 вересня 2018). РПЦ предложила снести центр Сергиева Посада и построить «православный Ватикан». BBC News Русская служба (en-GB). Процитовано 23 жовтня 2018.
  6. Песков высказался о создании «православного Ватикана» в России. Процитовано 23 жовтня 2018.
  7. Ечміадзин — Сергіїв Посад: побратими Сергієв Посад. Сергієво-Посадський інформаційно-новинний сайт

Література
  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
  • Токарева Т. Ю. Приходские Церкви Сергиева Посада — Сергиев Посад, 1997.
  • Филимонов К. А. Черниговский скит: история архитектурного ансамбля.
  • Балдин В. И. Загорск. — М., 1958.
  • статьи: Нестеров Михаил Васильевич, Пришвин Михаил Михайлович, Сергий Радонежский, Розанов Василий Васильевич, Фаворский Владимир Андреевич, Флоренский Павел Александрович, Загорск. — БСЭ
  • Мясников А. Л. Золотое кольцо. История городов. Подарочное издание. Александр ПРИНТ, 2000.
  • Четырина Н. А. Сергиевский посад в конце XVIII — начале XIX вв.. — АИРО-XXI, Дмитрий Буланин, 2006.
  • Егорова Л. А. Окрестности Москвы. — ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006.
  • Глушкова В. Путешествие из Москвы в Ярославль. Москва — Сергиев Посад — Переславль-Залесский — Ростов Великий — Ярославль. М.: Вече, 2007.
  • Сергиев Посад (музей-заповедник). Альбом. Авторы: О. И. Зарицкая, Т. Н. Манушина. С. В. Николаева. — М.: Изд-во «АРТ-РОДНИК», 1997.
  • Шпанькова Т. Н. Прогулки по родоному городу. Сергиев Посад. Красюковка. — Сергиев Посад, 2007.
  • «Возвращение к вере. Храмы Радонежского края». Фотоальбом. — Сергиев Посад: Ремарко, 2007. — 256 с., илл. Твердый прошитый переплет. Матовая ламинация обложки. Выборочный лак. Бумага мелованная матовая. Тираж 5000 экз.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.