Гвардійське (Тернопільський район)
Гварді́йське — село Золотниківської сільської громади. Тернопільського району Тернопільської області, Адміністративний центр колишньої Гвардійської сільської ради Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади.Розташоване на річці Гниличка. До 1965 село називалося Гниловоди.
село Гвардійське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район/міськрада | Теребовлянський | ||||
Рада | Золотниківська сільська громада | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1785 | ||||
Населення | 438 | ||||
Площа | 2,683 км² | ||||
Густота населення | 163.25 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 48141 | ||||
Телефонний код | +380 3551 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. | ||||
Водойми | річка Гниловоди | ||||
Відстань до районного центру |
45 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 48141, с. Гвардійське | ||||
Карта | |||||
Гвардійське | |||||
Гвардійське | |||||
Мапа | |||||
Поштове відділення — Котузівське.
Населення — 438 осіб (2001).
Географія
Селом тече річка Гниловоди.
Історія
Перша писемна згадка — 1785. Діяли товариство «Просвіта», кооператива.
За радянських часів у селі діяв колгосп «Молода гвардія», що мав у користуванні 1 тисячу гектарів сільськогосподарських угідь. Провідними галузями були рільництво і тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Також діяли: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
Символіка
Затверджений 31 травня 2005 р. рiшенням № 12 сесії сільської ради[1][2].
Автори — Орест Скоп, Стефан П'ятничко, Данило Бугай.
Герб
У щиті, понижено перетятому зеленим і лазуровим, вузька понижена золота балка. У першій частині в правому верхньому куті золотий розширений хрест, у лівому верхньому куті золотий колос. У другій частині виникає срібна купина з трьома золотими очеретинками, середня вище, супроводжуваними зверху двома золотими співоберненими рибами. Поверх всього золота фігура вершника на золотому коні, що тримає в руках спис з трикутним прапорцем, перетятим лазуровим і золотим. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний золотою сільською короною.
Прапор
Прапор являє собою квадратне полотнище, розділене на три рівні смуги по вертикалі. На синьому фоні, у центрі, рибина. На жовтій смузі, у верхній частині — хрест. На зеленому фоні, у центрі, колосок. В центрі прапора дві схрещені шаблі, які зачохлені, як символ невойовничості.
Релігія
Є церква Усічення голови Івана Хрестителя (1888, дерев"яна), костел (1937; кам'яний).
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968), відновлено символічну могилу Борцям за волю України (1992).
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ПП «Оберіг».
У 2016 році фермерське господарство «Зарваниця-Агро» відкрило в селі цех з виготовлення традиційним методом (вручну) напівфабрикатів (вареників, пельменів).[3]
Відомі люди
Народилися
- Віра Зозуля (нар. 1970) — українська спортсменка (спортивна ходьба), майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики;
- Стефан П'ятничко (нар. 1959) — український оперний співак (баритон), народний артист України.
Відвідували
- Василь (Семенюк) — архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ[3];
- Микола Люшняк — народний депутат України[3];
- Фріц Тішнер — бургомістр із Баварії[3].
Примітки
- Українська геральдика
- s:Рішення Гвардійської сільської ради № 12 від 31.05.2005 «Про затвердження геральдики населеного пункту»
- Роздольний А. Відроджуються українські села / Анатолій Роздольний // Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 3. — (Про важливе).
Джерела
- Бугай Д., Гриник В., Маслянко С. Гвардійське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 339—340. — ISBN 966-528-197-6.
- Історія міст і сіл УРСР/Тернопільська область
Посилання
- Gniłowody // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 639. (пол.) — S. 639. (пол.)