Гвинтівка Мондрагона

Самозарядна гвинтівка Mondragon (Мондрагон') була розроблена в Мексиці генералом Мануелем Мондрагоном. Мондрагон розпочав роботи по створенню гвинтівок з ручним перезарядженням ще наприкінці 19 століття, і до 1896 року запатентував першу самозарядну гвинтівку своєї конструкції під оригінальний малокаліберний патрон великої потужності 5,2×68 майора Едуарда Рубіна. До 1900 року Мондрагон перейшов на звичайні патрони калібру 7×57 мм, що перебували на озброєнні Мексиканської армії, і до 1907 року розробив цілком досконалу для свого часу самозарядну гвинтівку[1], яку назвав на честь президента Мексики П. Діаса[3].

У 1908 році ця гвинтівка була офіційно прийнята на озброєння Мексиканської армії, і, оскільки в Мексиці не малося виробництв потрібного рівня, замовлення на виробництво нової гвинтівки був розміщений в Швейцарії, на збройовому заводі SIG. Гвинтівка отримала офіційну назву «Fusil Porfirio Diaz Systema Mondragon», проте Мексиканська армія отримала лише незначну кількість цих гвинтівок, оскільки через політичну нестабільність в Мексиці повністю замовлення сплачене не було. Кілька тисяч гвинтівок системи Мондрагон залишилися в Швейцарії, і в 1915 році вони були здебільшого продані до Німеччини. У Німеччині гвинтівки Mondragon потрапили частиною в піхоту (де показали себе не дуже добре через підвищеній чутливості до окопного бруду), а частиною в авіацію, де використовувалися для озброєння аеропланів аж до появи авіаційних кулеметів. В «авіаційному» варіанті ці гвинтівки іменувалися Fliegerselbstladekarabiner Modell 1915 і комплектувалися 30-патронними барабанними магазинами.

Потрібно відзначити, що гвинтівки Мануеля Мондрагона значно випередили свій час; багато її особливостей надалі зустрічалися в інших, більш успішних системах. Гвинтівка використовує загальноприйняту наразі, але незвичайну наприкінці XIX століття, автоматику з відведення порохових газів та поворотним затвором. У газовідвідному тракті є спеціальний вентиль, що дозволяє перекривати газовідвід, тим самим перетворюючи гвинтівку з самозарядної в звичайну магазинну з ручною перезарядкою. Газовий поршень пов'язаний з групою затвора за допомогою довгого штовхача, що йде з-під ствола до рукоятки затвора з правого боку ствольної коробки (це рішення надалі було запозичене Джоном Гарандом в його гвинтівці М1). Поворотна пружина розташована під стволом, і діє на штовхач затвора.

Особливість системи Мондрагона полягає в тому, що на рукоятці затвора є спеціальна засувка, при натисканні на яку затвор розчіплюється зі стрижнем-штовхачем так, що при ручній перезарядці стрільцю немає необхідності стискати досить жорстку поворотну пружину. Замикання ствола здійснюється поворотним затвором, що має дві групи бойових упорів — в передній і задній частинах затвора. Поворот затвора здійснюється при взаємодії виступів на масивній підставці рукоятки затвора зі спіральними пазами в тілі затвора. У задній частині ствольної коробки передбачений пружинний буфер затвора.

Живлення ранніх експериментальних гвинтівок Мондрагона здійснювалося з фіксованих неокремих магазинів за допомогою спеціальних пачок з дворядним розташуванням патронів (також в подальшому скопійованих Гарандом); в серійних гвинтівках використовувалися відокремлені коробчасті магазини з дворядним розміщенням патронів. Спорядження патронів в магазини також можливо і при примкнутих магазинах, через відкритий затвор, за допомогою обойм або одиночними патронами. У Німеччині для гвинтівок Мондрагона були розроблені магазини збільшеної місткості — «піхотний» коробчатий на 20 патронів і «авіаційний» барабанний на 30 патронів.

•  Мексика
•  Австро-Угорщина
•  Бразилія
•  Чилі
• Режим Віші
•  Німецька імперія
•  Веймарська республіка
•  Третій Рейх
•  Південна Корея
• Японська імперія
•  Перу
• Китайська Республіка
• Китайська Народна Республіка
•  СРСР
•  В'єтнам

• Mondragón на сайті world.guns.ru (рос.)
• Forgotten Weapons — M1894 (англ.)
• Forgotten Weapons — M1908 (англ.)