Гексан

Гексан — насичений вуглеводень C6H14;

Гексан
Ідентифікатори
Номер CAS 110-54-3
Номер EINECS 203-777-6
KEGG C11271
ChEBI 29021
RTECS MN9275000
SMILES
СССССС
InChI
InChI=1S/C6H14/c1-3-5-6-4-2/h3-6H2,1-2H3
Номер Бельштейна 1730733
Номер Гмеліна 1985
Властивості
Молекулярна формула C6H14
Молярна маса 86,18 г/моль
Густина 0,660
Тпл −95
Ткип 69
Небезпеки
Індекс ЄС 601-037-00-0
Класифікація ЄС F Xn N
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Властивості

Безбарвна рідина зі слабким запахом. Показник заломлення п20D 1,37506. Враховуючи низьке октанове число (25) н-гексан — небажана складова бензину.

Графічне зображення

 
    H   H   H   H   H   H
    |   |   |   |   |   |
H - C - C - C - C - C - C - H
    |   |   |   |   |   |
    H   H   H   H   H   H

Отримання гексану

Гексан міститься в значних кількостях у бензині прямої перегонки і крекінг-дистилятах нафти.

Застосування
  • В умовах ароматизації нафтопродуктів і каталітичного риформінгу н-гексан дегидроциклізується в бензол.
  • 2,2-диметилбутан і 2,3-диметилбутан — використовуються як добавки до моторного палива, що покращують його якість.
  • Застосовується при екстрагуванні рослинної олії
  • Органічний розчинник
  • Як знежирюючий агент
  • Як неполярні розчини для проведення хімічних реакцій
  • Як рідину в низькотемпературних термометрах
  • У нафтовидобутку гексан — найкращий засіб для розчинення парафінових пробок.
  • Застосовується гексан і в нанотехнології, зокрема нанопорошок заліза обов'язково змочують гексаном для запобігання самозайманню на повітрі

Ізомерія

Гексан має п'ять ізомерів:

Назва Формула Температура плавлення Температура кипіння
н-Гексан CH3—CH2—CH2—CH2—CH2—CH3 −95.3 68.7
2-метилпентан (ізогексан) CH3—CH(CH3)—CH2—CH2—CH3 -153.7 60.3
3-Метилпентан CH3—CH2—CH(CH3)—CH2—CH3 -118 63.3
2,3-Диметилбутан (диізопропіл) CH3—CH(CH3)—CH(CH3)—CH3 -128.5 58
2,2-Диметилбутан (неогексан) CH3—C(CH3)2—CH2—CH3 −99.9 49.73

Джерела
  • А.Вайсбергер, Е.Проскауер, Дж. Ріддік, Е.Тупс Органічні розчинники.- М.:Издатинлит, 1958.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.