Гельфонд Олександр Йосипович

Олександр Йосипович Гельфонд (нар. 11 (24) жовтня 1906, Санкт-Петербург — пом. 7 листопада 1968, Москва) — радянський математик, член-кореспондент АН СРСР. Відомий своїми роботами по теорії чисел, а також рішенням сьомої проблеми Гільберта. Працював в МГУ (1931-1968) і Математичному інституті АН СРСР (1933-1968). Нагороджений орденом Леніна (1953) і трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1945, 1945, 1966).

Гельфонд Олександр Йосипович
Народився 11 (24) жовтня 1906[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер 7 листопада 1968(1968-11-07)[2][3][…] (62 роки)
Москва, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[3]
Галузь теорія чисел, Теорія функцій і математика
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[3], Математичний інститут імені Стєклова[3] і Московський державний технічний університет імені Баумана[3][4]
Ступінь доктор фізико-математичних наук (1935)
Науковий керівник Хінчин Олександр Яковичd і Степанов Вячеслав Васильовичd
Аспіранти, докторанти Andrey Shidlovskyd[5], Nickolay Korobovd[5], Aleksey Leontyevd[5], Alexander Solov'evd[5], Marat Yevgrafovd[5], Aleksei Georgievich Postnikovd[5], Naum Il'ich Fel'dmand[5], Mikhail Hatskelevich Zakhar-Itkind[5], Victor Solomonovich Videnskiid[5], Leonid Vulakhd[5], Emiliano Aparicio Bernardod[5], Akad Ibrahim Ibragimovd[5] і Gregory Freimand[5]
Членство Академія наук СРСР, Російська академія наук і Міжнародна академія історії наукиd
Батько Osip Gelfondd
Нагороди

Біографія

Олександр Гельфонд народився 24 жовтня 1906 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї лікаря. У 1924 році він вступив до Московського університету, який закінчив у 1927 році. Під керівництвом Олександра Хінчина та В'ячеслава Степанова продовжив навчання у аспірантурі, яку закінчив у 1930 році. В 1929-1930 роках викладав в МВТУ. Будучи аспірантом, опублікував у 1929 році часткове рішення сьомої проблеми Гільберта.

У 1931 році почав працювати на Механіко-математичному факультеті МДУ, в 1937 році очолив кафедру аналізу і теорії чисел, пізніше — кафедру теорії чисел. З 1933 року Гельфонд працював у відділі теорії чисел Математичного інституту ім. В. А. Стеклова АН СРСР. У цих двох організаціях він продовжував свою роботу до кінця свого життя. У 1934 році Гельфонд отримав повне рішення сьомої проблеми Гільберта. У 1935 році йому було присвоєно ступінь доктора фізико-математичних наук, а в 1939 році він був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР.

Під час Великої Вітчизняної війни Гельфонд був залучений до робіт в області криптографії при Головному Штабі Військово-Морського Флоту.

Твори

Гельфонд опублікував багато праць по теорії чисел і теорії функцій комплексного змінного, з проблем єдності, повноти систем функцій, інтерполяції в комплексній області, за арифметичних властивостях функцій. Найбільш великі з них:

  • «Трансцендентні і алгебраїчні числа» (М., 1952)
  • «Елементарні методи в аналітичній теорії чисел» (М., 1962, у співавторстві з Юрієм Линником)
  • «Вирахування і їх застосування» (М., 1966)
  • «Обчислення кінцевих різниць» (М., 1967).

У 1973 році під редакцією академіка Линника вийшли «Обрані праці» Гельфонда.

Див. також
  • Постійна Гельфонда-Шнайдера
  • Постійна Гельфонда

Примітки
  1. In memoria
  2. Гельфонд Александр Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Архів історії математики Мактьютор
  4. http://mi.mathnet.ru/umn5768 — С. 247.
  5. Математична генеалогія — 1997.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.