Гендрік Петрюс Берлаге

Гендрік Петрюс Берлаге народився в заможній, ліберально налаштованій родині, що проживала на набережній каналу Кейзерсграхт (нід. Keizersgracht) у самому центрі Амстердама. За декілька років сім'я Берлаге переїхала до Арнема, де Гендрік отримав середню шкільну освіту. За час арнемського періоду життя майбутнього архітектора його мати померла, а батько повторно одружився.

Протягом року Гендрік Петрюс відвідував курси живопису в Державній академії образотворчих мистецтв в Амстердамі (попередниця Академії Рітвельда), але потім предметом його інтересів стала архітектура. У 1875—78 роках Берлаге навчався в Швейцарської вищій технічній школі (Цюрих), де познайомився з ідеями Готфріда Земпера, професора архітектури цього навчального закладу з 1855 по 1871 роки, і концепцією «ідеального дому» Ежена Віолле-ле-Дюка. Щоб поглибити отримані теоретичні знання, в 1880—81 роках Гендрік Берлаге здійснив мандрівку рядом країн Європи, відвідавши Італію, Австрію та Німеччину.

Після повернення до Нідерландів Берлаге, спільно з Теодорусом Сандерсом (нід. Theodorus Sanders) заснував архітектурне бюро в Амстердамі. Разом із Сандерсом вони спроектували ряд будівель у неоренесансному стилі.

У 1889 році Гендрік Берлаге почав самостійну роботу, відкривши власне архітектурне бюро. Спочатку він наслідував пануючим на той час архітектурним стилям, але потому взявся експериментувати, змішуючи в своїх проектах елементи модерну і раціоналізму. Одним з плодів цих експериментів стало оформлення комплексу будівель Страхової компанії Нідерландів, до роботи над яким у 1890-х Берлаге був запрошений як дизайнер. Приблизно в той же час архітектором були створені проекти вілли Генні в Гаазі та будівлі Синдикату огранщиків діамантів у Амстердамі (1899-1900). Вже в 1889 році він представив на Всесвітній виставці в Парижі оригінальний проект мавзолею[1]. До цього ж періоду належать численні публікації Берлаге у виданнях, присвячених архітектурі.

У 1897—1903 роках за проектом Гендріка Петрюса Берлаге було споруджено будинок Амстердамської біржі (нині називається біржею Берлаге), що є навідомішим творінням архітектора, включене ЮНЕСКО до нідерландського списку об'єктів Світової спадщини[2]. У своєму проекті Берлаге гармонійно об'єднав середньовічні традиції національної нідерландської архітектури з сучасними технічними рішеннями. Характерними ознаками стилю будівлі є так зване «чесне» використання матеріалів (всі матеріали повинні легко впізнаватися) та чіткість конструкції, позбавлена зайвого декорування. Основний будівельний матеріал — неоштукатурена цегла, поєднана з природним світлим каменем. Стиль, у якому побудована Амстердамська біржа, згодом стане відомий як раціоналізм. Вплив цього стилю буде відчуватися в нідерландській архітектурі до 1950-х років[1].

Берлаге є автором низки масштабних містобудівних проектів. Так, у 1902 році він розробив плани розширення Амстердама (південну частину міста мали повністю реконструювати, зокрема райони міських нетрів замінити економічними будинками для робітничого класу[3]), реконструкції Гааги (1908—09) і Утрехта (1921). Його проекти передбачали гармонійний зв'язок історичного центру міста з новими районами, які планувалося забудовувати блоковими будинками невеликої висоти, і які утворювали б чіткі перспективи.

Особливістю стилю Берлаге був функціональний підхід до проектування будинків з використанням лаконічних, але дуже естетичних деталей. Крім власне архітектурних проектів, Берлаге займався також проектуванням меблів, дизайном шпалер, килимів і скляного посуду. Меблі Берлаге, зокрема, продавалася в амстердамському магазині «Het Binnenhuis», який спеціалізувався на продажу предметів прикладного мистецтва в стилі нідерландського модерну[4].

Берлаге відстоював концепцію «краси оголеної стіни». В одній з лекцій він так визначає своє архітектурне кредо:

«Перш за все, ми повинні показати всю красу оголеної стіни... Опори і колони не повинні мати виступаючих капітелей; місця дотику цих елементів мають зливатися з чистою поверхнею стіни»[3]

У 1911 році Г. П. Берлаге відвідав США. Цей візит і знайомство з роботами Френка Ллойда Райта, Генрі Гобсона Річардсона, Луїса Саллівена справили значний вплив на його подальшу творчість[1].

Берлаге мав соціалістичні переконання, що виявлялося навіть у його архітектурі. У 1929 році митець відвідав СРСР і незабаром після поїздки вступив до лав Комуністичної партії Нідерландів. Соціалістичні погляди Берлаге привели його до ідеї «суспільного мистецтва» (нід. Gemeenschapskunst), що виражалася у спільній роботі представників різних видів мистецтва над творами, призначеними приносити суспільну користь[1].

Діяльність Берлаге справила величезний вплив на сучасну архітектуру Нідерландів. Серед його послідовників можна назвати представників архітектурних шкіл XX століття — група «Де Стиль» і Амстердамська школа.

На честь Берлаге названо заснований у 1990 році Інститут Берлаге, вищий навчальний заклад і дослідницький інститут, який займається питаннями архітектури і дизайну.