Готфрід Земпер

Готфрід Земпер народився в родині заможного фабриканта в Гамбурзі. Після окупації Гамбурга французами в 1806 році родина переїхала в Альтону. Готфрід був п'ятим з восьми дітей в родині. Шкільні роки Земпер провів спочатку в парафіяльній школі в Бармштедті, а з 1819 року — в гамбурзькій гуманітарній гімназії Йоганнеум. Після закінчення гімназії в 1823 році почав вивчення математики та історії в Геттінгені.

Після невдалої спроби отримати місце підмайстра на будівництві порту і гідротехнічних споруд Гамбурга в 1825 році він записався в клас архітектури Мюнхенської академії мистецтв, не займаючись, однак, серйозним її вивченням. У грудні 1826 після тривалої подорожі Німеччиною (Гейдельберг, Вюрцбург, Регенсбург) Земпер приїхав до Парижа для роботи з Францем Християном Гау, архітектором паризьких лікарень. Тут він напружено працював над кількома навчальними проєктами.

У 1828 році він почав працювати підмайстром на будівництві порту в Бремергафені, але вже в 1829 році повернувся до Парижа до Гау. Там він захоплено зустрів Липневу революцію. Між 1830 і 1833 роками Земпер подорожував Італією та Грецією, знайомлячись з античною архітектурою. З цією метою в 1832 році він взяв участь в археологічних розкопках Афінського акрополя. Найбільше його цікавило питання, чи були покриті художнім розписом архітектурні споруди греків і римлян — так звана, суперечка про поліхромію. 1834 року опублікована праця «Спостереження про художній розпис в архітектурі та скульптурі античності» (нім. Vorläufige Bemerkungen über bemalte Architektur und Plastik bei den Alten), яку Земпер супроводив дослідженнями фарб колони Траяна в Римі. Вона миттєво зробив його знаменитим у всій Європі.

17 травня 1834 року Земпер за наполяганням Франца Християна Гау отримав запрошення зайняти посаду професора архітектури в королівській Академії образотворчих мистецтв Дрездена і 30 вересня вступив на цю посаду. Він приніс клятву вірності саксонському королю і став після цього громадянином Саксонії і членом Саксонського Художнього суспільства. 1 вересня 1835 Земпер одружився з Бертою Тімміг, дочкою майора. За роки шлюбу в родині народилося шестеро дітей.

У 1837 році він надав перші проєкти з розширення Цвінґера та будівництва королівського театру. За цим проєктам побудований перший Королівський театр, який відкрився в 1841 році (згорів у 1869 році). Плани з реконструкції Цвінґера кілька разів переглядалися, але жоден з них не був реалізований. Замість цього в 1846 році вирішено завершити Цвінґер на північно-східній стороні будівлею картинної галереї. Земпер їде в Італію для знайомства з будівництвом галерей. Запропонований ним проєкт був затверджений. Вже влітку 1847 розпочато втілення проєкту в життя. Після втечі Земпера в 1849 році внаслідок його участі в революції, архітектор Карл Моріц Генель отримав завдання завершити будівництво. Побудовані картинна галерея та королівський оперний театр («опера Земпера») разом з Цвінгером, придворною церквою і замком-резиденцією склали архітектурний ансамбль, який зберігся донині.

Паралельно з цими великими замовленнями з'явилися й інші споруди, нерозривно пов'язані з іменем Земпера, наприклад, лікарня Матернігоспітал, зруйнована за часів Третього Рейху синагога, міський палац Оппенгейм і побудована для банкіра Мерета Вільгельма Оппенгейма вілла Роза. Ця вілла послужила прототипом німецької архітектури вілл.

Переконані республіканці Готфрід Земпер і його друг Ріхард Вагнер були в перших лавах Дрезденського травневого повстання в 1849 році. Велика кількість демократично мислячих людей бажала за допомогою повстання отримати громадянські права. Земпер був членом дрезденського муніципалітету і дав дозвіл побудувати барикади. Тим не менш, він не приєднався до Тимчасового уряду, оскільки був пов'язаний клятвою вірності королю. 9 травня повстання придушили. Земпер втік спочатку в Пірну, потім в Цвіккау і 16 травня приїхав до Вюрцбурга. У цей же день новий уряд видав декрет про розшук «демократів першого класу» і «головних зачинщиків». Його сім'я залишилася в Дрездені. Земпер залишив Дрезден назавжди. У 1863 році саксонський уряд видав указ про його розшук. Коли побудований ним перший королівський театр став жертвою пожежі і саксонський король Йоганн доручив йому за наполяганням громадян будівництво нового, Земпер навіть вислав йому плани. Проте будівництвом керував його син Манфред.

Після утворення нової, сучасної держави в 1848 році Швейцарська Конфедерація планувала створення швейцарського Політехнічного інституту в Цюриху. Запропоновані конкурсні проєкти, які повинен був оцінювати Земпер як експерт, були оголошені ним незадовільними, і, врешті-решт, він сам намалював нову будівлю інституту. Добре проглядається з усіх сторін, що розташований на широкій терасі над старою частиною міста, де ще недавно височіли стіни укріплювальні споруди, новий освітній заклад Конфедерації символізував собою початок нової епохи. Зведена в 1854—1864 роках головна будівля, незважаючи на численні реконструкції і сьогодні нагадує про Земпера. Спочатку вона повинне була стати не тільки новим Політехнічним інститутом, нині Швейцарська вища технічна школа Цюриха, але і взяти під своє крило вже існуючий Цюрихський університет.

З 1855 Земпер займає посаду професора архітектури в новому Політехнічному інституті. Він багато сприяв процвітанню цього закладу, в якому його лекції залучали натовп слухачів з усіх кінців Європи. Одним з його учнів був швейцарський архітектор Еміль Шмідт. Платня дозволила Земперу перевезти сім'ю із Саксонії до Цюриха. Ще однією архітектурною спорудою у Швейцарії авторства Земпера стала ратуша в Вінтертурі. Для короля Людвига II Баварського Земпер спроєктував театр Ріхарда Вагнера в Мюнхені, план будівництва концертного залу 1864—1866 років залишився нереалізованим.

В 1860-х роках у Відні обговорювалося, так зване, «музейне питання». Експонати імператорських художніх колекцій були розміщені в різних будівлях Відня. Земпер отримав від імператора Франца Йосифа I замовлення на проєкт нових будівель на вулиці Рінгштрассе. У 1869 році Земпер проєктує величезний Імператорський форум, що залишився, однак, не втіленим в життя. Перед віденським імператорським палацом Гофбург з'явилися будівлі придворних музеїв історії мистецтв і природознавства та королівського театру. Через ці замовлення в 1871 році Земпер переїжджає до Відня. Він і його колега, архітектор барон Карл фон Газенауер, постійно були в розбіжностях з питань будівництва. У 1876 році Земпер завершив свою участь у цьому проєкті. Наступного року у Земпера почалися проблеми зі здоров'ям. Двома роками пізніше він помер в Італії під час подорожі. Похований на протестантському кладовищі у Римі біля Піраміди Цестія.

Після смерті Готфріда Земпера його син, Манфред Земпер, видав збірку батькових «Будівель, начерків та ескізів» (у 1881 і наступних роках), а другий син Ганс Земпер опублікував життєпис свого батька (нім. Gottfried Semper, ein Bild seines Lebens und Wirkens, 1880).