Генрик Марконі

Ге́нрик Марко́ні пол. Henryk Marconi, італ. Enrico Marconi, (7 січня 1792, Рим — 21 лютого 1863, Варшава) — польський архітектор італійського походження, що від 1822 року працював у Польщі і Україні, один із найвидатніших і найплідніших польських архітекторів першої половини XIX століття.

Генрик Марконі
Народження 7 січня 1792(1792-01-07)
Смерть 21 лютого 1863(1863-02-21) (71 рік)
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна
(підданство)		  Королівство Італія
 Королівство Польське (1815–1915)
Навчання Болонський університет і Академія мистецтв Болоньї
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава
Архітектурний стиль класицизм, історизм
Найважливіші споруди Brześć Kujawski Town Halld
Автограф
 Генрик Марконі у Вікісховищі
Надгробок Генрика Марконі на Повонзковському цвинтарі

Біографія
Рисунок статуї, що символізує теорію архітектури із зошита нотаток для лекцій Генрика Марконі

Початково навчався під керівництвом батька Леандра Марконі (1763—1837), пізніше у 1806—1810 одночасно в Університеті і Академії мистецтв у Болоньї. 1811 року призначений викладачем рисунку у середній школі у Луго. До Польщі був запрошений генералом Людвіґом Міхалом Пацом з метою завершення палацу у Довспуді. Від 1827 займав посаду у Відділі промисловості і торгівлі Урядової комісії внутрішніх справ і народної освіти, а у 1851—1858 був викладачем Варшавської академії мистецтв. Після закриття закладу викладав ще щонайменше 10 років.

Родина

Генрик мав молодшого брата Ферранте Марконі (1798—1868), котрий також прибув до Варшави після навчання у Болоньї. Одружився із донькою садівника графа Паца, шотландкою Маргаритою Гейтон (1807—1884). Гейтон була кальвіністкою і деяких дітей було виховано у католицизмі, у той же час інші — як кальвіністи.

Сини: Карл Антоній Марконі (1826—1864) живописець, графік; Владислав Марконі (1848—1915) архітектор, консерватор; Генрик Марконі (1842—1920) інженер технолог, промисловець; Леандро Ян Марконі (1834—1919) архітектор. [1]

Сам Генрик Марконі був похований на Повонзківському цвинтарі, в той час як його дружина, донька і сини Генрик, Ян і Владислав на євангелістському цвинтарі у Варшаві.

Основні твори

У стилі неоренесансу
  • Шпиталь св. Лазаря у Варшаві (вул. Княжа, 2 близько 1840, знищений 1939—1944).
  • Костел св. Карла Борромео у Варшаві (вул. Холодна, 21 1841—1843).
  • Вокзал Варшавсько-Віденської залізниці у Варшаві (1844—1845, зруйнований у 1925—1930).
  • Палац Анджея Замойського у Варшаві на вул. Новий Світ, (1846, знищений 1939—1944, відбудований 1948—1950).
  • Готель Європейський на вул. Краківське Передмістя (1855, знищений 1944, відбудований 1949—1951).
  • Будівля Земського кредитного товариства у Варшаві на вул. Кредитовій (1856, знищений у 1944, відбудований у 1950 і 1962—1971 роках).
  • Палац Браницьких на вул. Новий Світ (1853—1856, зруйнований 1944, відбудований у 1946—1949).
  • Костел св. Анни у варшавському Віланові (1857—1870), коштом Олександри Потоцької.
  • Костел Усіх Святих у Варшаві на пл. Гжибовській (1859—1863).
Г. Марконі, Готель європейський, 1855, відбудований у 1949-1951.
Палац Ледуховських у Смордві, сер. XIX ст., знищений після Другої світової війни.

Класицистичні
Палац Паца у Варшаві на вул. Медовій

Неоготичні
  • Палац Паца у Довспуді. Будівництво розпочав у 1820 році італійський архітектор Петро Босіо. По зведенню фундаментів у 1823 проект перероблено Генриком Марконі. Завершено будівництво у 1827 році. Донині збереглась тільки брама і одна вежа.
  • Збудована у 1841 році мурована стайня для найкращих коней із манежем, а також стайня «Зеґарова» в Янові Підляському.
  • Костел в Ружанці біля Ліди у Білорусі (1827).
  • Палац Тадеуша Козарського у Конопниці Велюнського повіту.
  • Гробівець Станіслава Костки Потоцького і його дружини Олександри у варшавському Віланові 1836.
  • Проект перебудови замку Іллієн за взірцем Замка Марієнбург.
  • Проект палацу у Збуйно Куявсько-Поморського воєводства (1833).
  • Брама в Морисині у Варшаві, що замикає східний бік палацо-паркового комплексу у варшавському Віланові (1846, нині у руїнах).
Палац Паца у Довспуді

Роботи в Україні

Примітки
  1. Родинні кола деяких осіб із Польського біографічного словника MARCONI Henryk (1792—1863) architekt (t. 19 s. 599)(drzewo)[недоступне посилання з липня 2019] Переглянуто 27 травня, 2010
  2. Serwis Informacyjny Urzędu Gminy Raczki Архівовано 8 червня 2009 у Wayback Machine. Переглянуто 14 червня, 2010
  3. Слободян В. М. Церкви Холмської єпархії. — Львів : НТШ, 2005. — С. 246. — ISBN 966-7155-93-5.
  4. Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник Переглянуто 1 листопада, 2011

Джерела
  • Krajewski R. Henryk Marconi (wspomnienie pośmiertne) // Tygodnik Ilustrowany. — 18 kwietnia 1863. — № 186. — S. 149—151.
  • Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 207—211.
  • Ruiny zamku w Dowspudzie // Tygodnik Ilustrowany. — 7 stycznia 1865. — № 276. — S. 4—6.

Посилання
  • Album przedwojennej Warszawy Henryk Marconi (пол.) Переглянуто 15 червня, 2010

Див. також

Митці і маєтки України

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.