Генрік Рейман

Генрік Томаш Рейман (пол. Henryk Tomasz Reyman; нар. 28 липня 1897, Краків, Австро-Угорщина — пом. 11 квітня 1963, Краків, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції нападника у краківській «Віслі» та національній збірній Польщі, тренер збірної Польщі. Підполковник Війська Польського. Старший брат Яна — також футболіста.

Генрік Рейман
Генрік Рейман
Генрік Рейман (другий ліворуч) у футболці
польської збірної на ОІ 1924 року
Особисті дані
Повне ім'я Генрік Томаш Рейман
Народження 28 липня 1897(1897-07-28)
  Краків, Австро-Угорщина
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11) (65 років)
  Краків, Польща
Поховання Раковицький цвинтар
Зріст 178 см
Громадянство  Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1908—1910
1910—1914		 «Полонія» (Краків)
«Вісла» (Краків)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1914—1933/ «Вісла» (Краків) 149(128)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1922—1931  Польща 9 (5)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1945—1947
1956—1957
1957—1963
1957—1959		  Польща
 Польща
ОЗПН (Краків)
 Польща
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Генрік Томаш Рейман
Henryk Tomasz Reyman
Ім'я при народженні пол. Henryk Tomasz Reyman
Народження 28 липня 1897(1897-07-28)[1]
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11)[1] (65 років)
Краків, Краківське воєводство, Польська Народна Республіка
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Польща
Вид збройних сил сухопутні
Рід військ піхота
Звання підполковник
Формування цісарська та королівська
армія,
Військо Польське
Командування командир батальйону піхоти
Війни / битви Перша світова війна,
Польсько-радянська війна,
Друга світова війна
(Польська кампанія)
Нагороди

Життєпис
Рейман у футболці «Вісли» (Краків) — чемпіона Польщі 1927, стоїть перший праворуч

Закінчив Закінчив III гімназію ім. Собескі в Кракові[2]. Під час першої світової війни воював у лавах австрійської армії. Після навчання був направлений на італійський фронт, де воював з 1 березня 1915 по 31 грудня 1916 року. З 1 січня 1917 по 10 вересня 1918 також воював на італійському фронті[2]. Під час боїв на італійському фронті двічі отримував поранення. 1 квітня 1917 року отримав звання підпоручика[2]. В листопаді 1918 року вступив до Війська Польського. У 1918—1921 роках брав участь у польсько-більшовицькій війні, учасник польсько-українських боїв за Східну Малопольщу, а також воював під час першого та третього Сілезького повстань. Також брав участь у плебісцитній кампанії в Спиші й Олаві. За бойові заслуги відзначений Хрестом Хоробрих[2]. 3 травня 1926 року був призначений капітаном згідно зі старшинського звання від 1 липня 1925 у 223 відділенні корпусі офіцерів піхоти[3]. 26 квітня 1928 року був переведений з 20-го піхотного полку в Кракові до 5-го піхотного полку легіонів у Вільно[3][4]. 28 січня 1931 року його перевели до 5-го окружного управління фізичної культури і військової підготовки в Кракові[3]. Проте вже через два місяці був переведений до Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві[3][5]. 28 червня 1933 року його перевели у 18-й піхотний полк у Скернєвичах[3][6]. До 1936 року служив у гарнізоні в Скернєвичах[7]. У березні того ж року його підвищили до спеціальності офіцера піхотни корпусу. Незадовго до початку Другої світової війни і під час оборонної війни 1939 року він командував 1-м батальйоном 37-го піхотного полку Кутна. 20 вересня він був поранений в битві на Бзурі. Потрапив до лікарні в Раві-Мазовецькій. У зв'язку з рішенням нацистського суду, застосованого до нього від 1940 року, був засуджений до сметрної кари в Кракові Бенедиктинами та власністю сім'ї Тарновських у Дзікуві[2].

Спортивна кар'єра

У 1910—1933 роках виступав у «Віслі» (Краків), де в 1927—1934 роках забив 109 м'ячів у чемпіонаті. Декілька разів обирався капітаном профспілки (від чоловічої збірної Польщі з футболу). У 1924 році був капітаном збірної на Олімпійських іграх в Парижі. Почесний член ПЗПН, почесним президент спортивного товариства «Вісла». Будучи тренером національної збірної, він придумав гасло: «Орли, до бою!»[8]. З квітня 1945 року брав активну участь у структурах національного та регіонального спортивного руху. Брав активну участь у відродженні ПЗПН. З 29 червня 1945 року — член правління союзу й водночас його голова. Очолював союз до 30 серпня 1947 року. У 1956—1959 роках знову працював у керівництві ПЗПН. З 22 вересня 1956 по 17 лютого 1957 року був у керівництві союзу. 14 лютого 1959 року очолив ПЗПН. У 1956—1962 роках також був тренером Краківської регіональної футбольної асоціації (КОПЗН). Також працював на посаді віце-президента «Вісли». У 1959 році став почесним членом ПЗПН. Окрім цього отримав також почесне членство й у КОПЗН. Також став почесним президентом краківської «Вісли»[2]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.

Досягнення

Командні

Індивідуальні
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі (2): 1925 (11 голів), 1927 (37 голів)
  • 1927 — протягом сезону відзначився 37-а голами
  • 1927 — перший гравець в польському чемпіонаті, який відзначився 5-а голами в одному матчі (у воротах «Варшавянки»)

Пам'ять

З 1972 року його ім'я носить одн з вулиць Кракова (прилегла до стадіону «Вісла»)[2]. З 2006 року його іменем названо Муніципальний стадіон Кутна. 23 січня 2008 року маіська рада Кракова вирішила, що стадіон «Вісла Краків» буде носити його ім'я. У червні 2009 року Мирослав Шимковяк, Марек Конечни та Томаш Франковський заснували 21-у футбольну академію в Кракові імені Генріка Реймана[9].

Ордени та відзнаки

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Wryk, 2015.
  3. Nr.
  4. Rocznik Oficerski, 1928.
  5. Rocznik Oficerski, 1932.
  6. Lista, 1933.
  7. Jagiellońska, 1933.
  8. Andrzej Gowarzewski: BIAŁO-CZERWONI. 1921—2018, Wydawnictwo GiA, Katowice 2017, s. 49.
  9. AP 21 (пол.). www.ap21.pl. Процитовано 23 листопада 2017.
  10. M.P. 1933 nr 258 poz. 276

Література
  • Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 22 березня 2018.
  • Rocznik Oficerski 1923. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.
  • Rocznik Oficerski 1924. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924.
  • Rocznik Oficerski 1928. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928.
  • Rocznik Oficerski 1932. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932.
  • Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty 1 lipca 1933. — Warszawa : Przegląd Piechoty, 1933.
  • Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty. 5 czerwiec 1935. Dodatek bezpłatny dla prenumeratorów „Przeglądu Piechoty”. — 1935.
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 492-493. — ISBN 978-83-64864-22-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.