Генріх Ґеорге

Георг Август Фрідріх Германн Шульц, з 1932 року також з цивільним ім'ям Генріх Ґеорге, народився 9 жовтня 1893 року в Штеттіні в сім'ї колишнього палубного офіцера. Відвідував вище реальне училище в Берліні, навчався акторській майстерності в Штеттіні. З 1912 року актор в Кольберзі, Бромберзі і Нойштреліці. У 1914 році пішов добровольцем на фронт, взимку 1915 року отримав важке поранення, у 1917 році був звільнений з армії. Потім — театр в Дрездені (1917–1918) і Франкфурті-на-Майні (1918–1921). У 1920 році — перші гастролі в Берліні, куди він остаточно переїхав 1922 року. Дебют у кіно відбувся в 1921 році, коли він, порушивши умови договору, отримав заборону на виступ в театрі. У 1923 році разом з Александром Гранахом і Елізабет Бергнер створив Театр актора, спробу зробити відомих акторів незалежними від комерційного тиску. У 1925–1928 роках — актор берлінського театру «Фольксбюне», який протягом декількох років очолював Ервін Піскатор. Окрім роботи у Берліні, регулярно виступав на театральному фестивалі в Гейдельберзі (1926–1938). З 1927 року ставив спектаклі.

У кіно часів Веймарської республіки став відомий завдяки персонажам, які намагалися приховати ранимий характер за жорстокою поведінкою. У 1931 році виконав роль Франца Біберкопфа у фільмі «Берлін-Александерплац» Піля Ютці за однойменним романом Альфреда Дебліна.

Успіх його перших звукових фільмів привів Ґеорге в січні 1931 року до Голлівуду, де він взяв участь в зйомках двох німецькомовних фільмів Метро-Голдвін-Майєр. Після повернення до Німеччини він одружився з акторкою Бертою Древс, від цього шлюбу народилися двоє синів — Ян Ґеорге і Ґец Ґеорге, відомий німецький актор. У 1937 році Ґеорге отримав призначення на пост інтенданта театру ім. Шиллера в Берліні, на який він заступив у кінці 1938 року після реконструкції будівлі театру.

У 1933 році Ґеорге, який в Веймарській республіці вважався симпатизантом лівих, стали обходити представники нової влади. У фільмі «Квекс з гітлерюгенда» (1933) він зіграв комуніста, що став націонал-соціалістом. Ґеорге брав участь і в інших важливих пропагандистських фільмах, таких як «Єврей Зюсс» (Jud Süß, 1940) і «Кольберг» (Kolberg, 1945) Файта Харлана.

У 1940 році він зіграв головну роль у фільмі «Поштмейстер» Густава Учіцького, знятого за мотивами повісті А. С. Пушкіна «Станційний доглядач». Після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року фільм був знятий з екрану.

22 червня 1945 року Ґеорге за доносом був заарештований органами НКВД[1] і ув'язнений спочатку в Гоеншенгаузені, а потім в спеціальний табір Заксенгаузен під Берліном[2], де він помер 25 вересня 1946 року від наслідків операції з видалення апендициту. Як причина смерті в акт були записані бронхопневмонія і атрофія серця[3].

У 1994 році на основі показань свідків одного з колишніх ув'язнених табору в лісовому масиві біля Заксенгаузена вдалося знайти і ідентифікувати останки Ґеорге. Тепер його могила знаходиться на Целендорфському цвинтарі в Берліні.

14 травня 1998 року генеральна прокуратура Російської Федерації реабілітувала Генріха Ґеорге.

• Werner M. Heinrich George. Mensch aus Erde gemacht : Die politische Biographie. — Berlin, 1998.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генріх Ґеорге

• Генріх Ґеорге на сайті IMDb (англ.)
• Virtual History — Bibliography and Tobacco cards
• Біографія на filmportal.de