Едмунд Кін

Едмунд Кін (англ. Edmund Kean, 17 березня 1787, Лондон — 15 травня 1833, Ричмонд) — англійський актор епохи романтизму.

Едмунд Кін
англ. Edmund Kean
Народився 17 березня 1787(1787-03-17)[1][2]
Лондон, Королівство Велика Британія
Помер 15 травня 1833(1833-05-15)[3][4][…] (46 років)
Ричмонд, Річмонд-на-Темзі, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Поховання Віндзорський замок
Країна  Сполучене Королівство
Місце проживання Лондон
Діяльність актор театру
Знання мов англійська[5]
Заклад Королівський театр на Друрі-Лейн
Жанр Shakespearean comedyd
Мати Anna Careyd[6]
У шлюбі з Mary Chambersd
Діти Charles Keand

Біографія
Кін в ролі Гамлета

Син актриси Енн Кері, онук Генрі Кері, автора гімну Великої Британії. Дебютував на сцені у віці чотирьох років. Систематичної освіти не отримав. Прославився виконанням шекспірівських ролей, змагаючись в цьому з Д. Ф. Кемблом. Грав в провінційних театрах, в тому числі в Белфасті з Сарою Сіддонс. З 1814 виступав на сцені лондонського театру Друрі-Лейн, дебютував в ролі Шейлока у «Венеціанському купці» Шекспіра. Гастролював у Нью-Йорку (1820, 1825—1826). Останній виступ Кіна відбулося 25 березня 1833 в Ковент-Гарден: він грав Отелло, в ролі Яго виступав його син Чарлз. Стиль його гри вплинув на багатьох акторів, таких, як американець Едвін Форрест.

Відрізнявся ексцентричністю в поведінці, схильністю до скандалів, багато пив.

Син Кіна Чарлз (1811—1868) також став відомим актором.

Образ Кіна в мистецтві

П'єсу «Кін, або Геній і безпутність» написав Олександр Дюма (1836), в ній відзначався Фредерік Леметр. У XX столітті п'єса перероблена Сартром; в 1956 цей варіант екранізований Франческо Розі з Вітторіо Гассманом у головній ролі, а в 1987 її поставив Робер Оссейн в паризькому театрі Мариньї, в головній ролі виступив Жан-Поль Бельмондо. Про життя Кіна знято ще кілька фільмів в різних країнах світу: Рудольфом Бібрахом з Алессандро Моїссі (1921), Олександром Волковим з Іваном Мозжухіним (1924) та ін.

У Росії п'єсу про Кіна за мотивами драми Дюма написав Григорій Горін (1991).

Мемуари
  • Phippen F. Authentic memoirs of Edmund Kean, containing a specimen of his talent at composition. London: Printed for J. Roach, 1814

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
  2. https://books.google.fr/books?id=UplBAQAAMAAJ
  3. SNAC — 2010.
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Lundy D. R. The Peerage

Література
  • Минц Н. В. Эдмунд Кин. М.: Искусство, 1957
  • Hawkins F.W. The life of Edmund Kean. New York: B. Blom, 1969
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.