Георгій Табунщик

У 1957 закінчив Тараклійську середню школу, в 1962 Кишинівський сільськогосподарський інститут за спеціальністю агрономія (вчений агроном), в 1974 аспірантуру Кишинівського державного університету, доктор філософії.

1962-1975 — Головний агроном, заступник голови, голова колгоспу Перемога села Копчак; 1975-1979 — Голова Чадир-Лунгскої районної Ради колгоспів; 1979-1986 — Перший секретар Комратського районного комітету Компартії Молдови; 1987-1990 — Заступник Голови Держплану Молдавської ССР; 1991 — голова Контрольно-ревізійної комісії Компартії Молдови; 1992-1993 — Голова Державної комісії Уряду Республіки Молдова з проблем південної зони; 1995-1999 — Перший Башкан (Глава) Гагаузської Автономії; 2001-2002 — Депутат Парламенту Республіки Молдова; 2002-2006 — Башкан (Глава) Гагаузської Автономії.

1980-1990 — Депутат Верховної Ради МССР; 2001-2002 — Депутат Парламенту Молдови; 1976-1990 член ЦК КПМ.

Відповідно до прийнятого в грудні 1994 Парламентом Молдови Закону про Гагаузську Автономію, на референдумі, організованому урядом країни, визначаються 30 населених пунктів, розкиданих по шести районах півдня, які виявили бажання увійти до складу Гагаузії.

У травні-червні 1995 відбулися вибори Башкана (Глави Гагаузії) і депутатів Народних Зборів. Вибори Башкана пройшли в 2 тури. У другому турі переконливу перемогу здобув незалежний кандидат Табунщик, за нього проголосувало 64,1 % виборців.

На Президентських виборах в Молдові в 1996 в першому турі Гагаузія практично на офіційному рівні підтримала кандидатуру Сангелі і стала єдиним регіоном, де за нього проголосували більше 40 % виборців. У другому турі Табунщик активно підтримав Лучинського, за якого в Гагаузії проголосували близько 70 тис. виборців (94 %).

У 1995-1999 Гагаузія в рамках придбаних повноважень проводила самостійну, багато в чому відмінну від Кишинева економічну і соціальну політику, виступила проти проведення в країні крайніх ліберально-ринкових реформ. Курс був узятий на консервацію старих економічних порядків, саботаж єдиної політики реформ у Молдові.

Проведена політика була негативно сприйнята керівництвом держави і на башканскіх виборах в 1999 основні політичні сили країни виступили проти Табунщика. Своїх кандидатів в Башкан висунули Демократична партія Молдови, група Лучинського і Партія Комуністів Республіки Молдова, на свого кандидата ставку зробив і Тирасполь. В результаті демонстративних об'єднаних зусиль башканом в другому турі виборів був обраний Кройтор.

Позачергові вибори Башкана відбулися в жовтні 2002 в них взяли участь 5 кандидатів. Однак проведені 6 жовтня вибори були визнані такими, що — в них взяли участь 41,4 % виборців, при необхідних за місцевим законом 50 %. Перші два місця зайняли Табунщик — 42,52 % і Формузал — 21,05 %.

Повторне голосування пройшло 20 жовтня. У них взяло участь 49,6 % (при порозі 34 %). Перед голосуванням два кандидати зняли свої кандидатури на користь Формузала і звернулися до виборців з відповідною заявою. При повторному голосуванні башканом був обраний Табунщик (за його проголосувало 50,99 % виборців; за Формузала 43,22 %; Таушанжі 5,18 %). У 2002-2006 при башканстві Табунщика відбулися помітні позитивні зміни. Значно зросла економіка, було створено понад 3000 нових робочих місць, Гагаузія першою в Молдові завершила газифікацію регіону.

У цей період Гагаузька автономія була конституційно закріплена (до Конституції Молдови була внесена спеціальна стаття про Гагаузію); Народні Збори наділені правом законодавчої ініціативи в Парламенті Молдови; призначені представники Гагаузії в Росії і Туреччині при посольствах Молдови в цих країна, в липні 2006 був проведений перший Всесвітній Конгрес гагаузів, у роботі якого взяли участь представники 14 держав.

На башканских виборах в грудні 2006 проти Табунщика знову виступила вся ліберальна еліта Молдови та частина партії комуністів, що стало основною причиною поразки Табунщика на цих виборах.

Сім'я

Одружений. Дружина Табунщик Ольга Трохимівна, займається домашніми справами. Подружжя має двох синів. Батьки Табунщик Дмитрій Опанасович і Ольга Петрівна — селяни.

• «Орден Республіки» — 2004
• Орден «Глорія Мунчій» -1999
• Орден «Трудового Червоного Прапора» -1971
• Орден «Трудового Червоного Прапора» -1976
• Орден «Дружби Народів» -1986
• Орден «Знак Пошани» — 1973

• CV-ul lui Gheorghe Tabunșcic pe situl Guvernului Republicii Moldova