Георгій (Делієв)

Архієпископ Георгій (в миру Спиридон Георгійович Делієв; 23 грудня 1878   , село Каракуба, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія — 8 грудня 1937, Дніпропетровськ) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Дніпропетровський, тимчасово керував Київською єпархією в 1925-1928 роки. Прадід актора і клоуна Георгія Делієва[1].

Георгій
рос. Спиридон Георгиевич Делиев
Народився 11 (23) грудня 1878
Роздольне, Велико-Каракубська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 8 грудня 1937(1937-12-08) (58 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Діяльність священник
Alma mater Київська духовна академія
Посада єпископ
Конфесія православ'я

Біографія

Походив з зросійщених маріупольських греків, які були переселені на таврійські землі з Криму за указом Катерини ІІ[2].

У 1902 році закінчив Катеринославську духовну семінарію і призначений законовчителем у церковно-парафіяльну школу.

З 1905 по вересень 1915 року включно був законовчителем комерційного училища і жіночої гімназії міста Олександрівська (нині Запоріжжя).

У 1915 році вступив до Київської духовної академії, яку закінчив 1919-го зі ступенем кандидата богослов'я.

15 (28) грудня 1921 пострижений у чернецтво. 26 грудня 1921 (8 січня 1922) хіротонізований на єпископа Богуславського і Липовецького, вікарія Київської єпархії. Хіротонію очолив екзарх України митрополит Михаїл (Єрмаков).

Після арештів митрополита Михайла (Єрмакова) та вікарного єпископа Уманського Макарія (Кармазіна) до єпископа Георгія з січня 1925 року перейшло тимчасове управління Київською єпархією.

Після повернення наприкінці 1925 року із заслання єпископа Макарія, відмовився передати йому управління єпархією, що викликало осуд багатьох архієреїв.

З 1926 року був єпископом Таращанським, вікарієм тієї ж єпархії.

З 1928 — єпископ Дніпропетровський. У 1930 зведений у сан архієпископа.

Протидіяв обновленському і автокефальному руху в Україні (зокрема — лубенський розкол), разом з іншими українськими архієреями засудив григоріанський розкол.

У 1932-1933 роках брав участь у зимовій сесії Священного Синоду[3].

20 травня 1934 року направив Заступнику Патріаршого Місцеблюстителя митрополиту Сергію (Страгородському) рапорт, у якому вітав його з возведенням у сан митрополита Московського і Коломенського[4]

У 1936 році заарештований. Йому було пред'явлено звинувачення в тому, що він «агент польської розвідки, участь у контрреволюційній церковно-фашистській організації». Під тиском слідства визнав себе винним. Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС УРСР по Дніпропетровській області 30 листопада 1937 року.

Примітки
  1. Георгий Делиев награждён церковным орденом
  2. Газета Я: Георгий Делиев: «Я не вспыльчивый, но если взрываюсь, то всем мало места!». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 липня 2018.
  3. Журнал Московской патриархии
  4. Публикации и комментарии. А. К. Галкина (2010). Документы Московской Патриархии: 1934 год.. Вестник церковной истории (рос.) (3/4 (19/20).): 212.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.