Георг Кантор

Ге́орг Фердина́нд Лю́двіг Філіпп Ка́нтор (нім. Georg Cantor; 19 лютого (3 березня) 1845(18450303), Санкт-Петербург — 6 січня 1918, Галле (Заале)) — німецький математик.

Георг Кантор
нім. Georg Cantor
Ім'я при народженні нім. Georg Ferdinand Ludwig Philipp Cantor
Народився 19 лютого (3 березня) 1845(1845-03-03)
Санкт-Петербург, Росія
Помер 6 січня 1918(1918-01-06) (72 роки)
Галле, Німеччина
·гострий інфаркт міокарда
Місце проживання Росія (1845–1856),
Німеччина (1856–1918)
Країна  Німецький рейх
Національність євреї
Діяльність математик, філософ, викладач університету
Alma mater ETH Цюрих, Берлінський університет
Галузь теорія множин і математика
Заклад Університет Мартіна Лютера
Ступінь доктор філософії[1] (1867) і габілітація (1869)
Науковий керівник Карл Веєрштрас, Ернст Едуард Куммер
Аспіранти, докторанти Alfred Barneckd[2]
Членство Леопольдина, Геттінгенська академія наук, Королівське товариство Единбурга[3], Лондонське математичне товариство[3] і Q106178641?
Відомий завдяки: теорія множин
Брати, сестри Constantin Cantord і Sophie Nobilingd
У шлюбі з Vally Cantord
Нагороди

Медаль Сильвестраd (1904)

Висловлювання у Вікіцитатах
 Георг Кантор у Вікісховищі
Кантор Георг

Діяльність

Вчився в Дармштадті, Федеральній вищій технічній школі в Цюриху, університеті в Геттінгені і захистив дисертацію в університеті Берліна. Його вчителями були Карл Веєрштрас, Ернст Едуард Куммер і Леопольд Кронекер. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1879—1913 роках займав кафедру математики в університеті в Галле. 1891 року заснував Союз німецьких математиків і став його президентом. Кантор вважається засновником теорії множин і зробив великий внесок у сучасну математику. Йому належить така характеристика поняття «множина»: це об'єднання певних, різних об'єктів, званих елементами множини, в єдине ціле.

Протягом довгого часу Кантор намагався спростувати континуум-гіпотезу. Попри значні зусилля, це йому не вдавалося (пізніше було встановлено, що в рамках прийнятої системи аксіом це зробити неможливо). Цей факт, а також вороже ставлення до його ідей з боку інших математиків призвели до того, що з 1884 року у Кантора почалися періоди глибокої депресії. Через декілька років Кантор перестав займатися математикою. Помер він у психіатричній клініці в Галле.

Об'єкти, названі на честь Кантора
  • Канторова множина — континуальна множина нульової міри на відрізку;
  • Функція Кантора (Канторові сходи);
  • Нумеруюча функція Кантора — відображення декартового ступеня множини натуральних чисел в само себе;
  • Теорема Кантора про те, що потужність множини всіх підмножин даної множини строго більша потужності самої множини;
  • Теорема Кантора — Бернштейна про рівнопотужність множини A і B за умови рівнопотужності A підмножині B і рівнопотужності B підмножині A;
  • Теорема Кантора — Гейне про рівномірну неперервність неперервної функції на компакті;
  • Теорема Кантора — Бендиксона
  • Медаль Кантора — математична нагорода, що вручається Німецьким математичним товариством;

а також інші математичні об'єкти.

Твори
  • Gesammelte Abhandlungen und philosophischen Inhalts / Hrsg. von E. Zermelo. B., 1932
  • Труды по теории множеств. М., 1985.

Див. також
  • 16246 Кантор — астероїд, названий на честь вченого.

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Архів історії математики Мактьютор

Джерела
  • Пуркет В., Ильгаудс Х. И. «Георг Кантор». Харьков. 1991.
  • Флоренский П. А. «О символах бесконечности (Очерк идей Г. Кантора)» // Сочинения в 4 т. М., 1994—1999, т. 1, с. 79-128.
  • Катасонов В. Н. «Боровшийся с бесконечным: Философско-религиозные аспекты генезиса теории множеств Г.Кантора». М., 1999.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.