Георг Куфальдт

Походив з родини вчителя Ганса Генріха Куфальдта, де було четверо дітей (містечко Плен, земля Гольштейн). Закінчив середню школу, після котрої два роки навчався в школі садівництва Ойтинського придворного парку. Стажувався в Інституті помології міста Рейтлінген, в Зоологічному саду міста Кельн та Трір, був помічником королівського садівника в Потсдамі у 1876—1878 рр. Успішно здав усі іспити.

По нього дізнались в Балтії, де роками були тісні культурні зв'язки з Німеччиною. У віці 27 років він отримав запрошення на працю у місто Рига, де отримав посаду директора міського саду.

В місті Рига 1870 року заснували міське садово-паркове управління. Куфальдт отримав посаду директора садів та парків Риги. Він працюватиме в цьому закладі до виїзду з Російської імперії, надсилаючи свої проєкти також приватним володарям дворянських садиб. Серед реалізованих проєктів Куфальдта:

• Парк Вієстура (Петровський), Рига
• Верманський парк, Рига
• Стрілецький парк, Рига
• Парк Гризинькалнс
• Парк Еспланада
• Межапарк та ін.

До переліку садів і парків роботи Куфальдта належать також сад біля західного фасаду царського Зимового палацу у Санкт-Петербурзі та парк садиби Шарівка в провінції Україна під містом Харків.

Будинок-палац В. С. Храповицького в садибі Муромцево, Володимирська область, стара поштівка початку 20 ст.

Останнім значним досягненням Куфальдта в Російській імперії стало створення парку в садибі аристократа і лісопромисловця Храповицького В. С. Володар вийшов у відставку і зажадав облаштувати власну садибу у псевдоісторичному стилі. Старий, ще дерев'яний, будинок родини розібрали. Проєкт нового дому палацового типу створив архітектор Бойцов Петро Самійлович (1849—1918)[1], що нагадував фасадами середньовічні замки Франції. Такою була воля володаря, а Петро Бойцов якраз спеціалізувався на спорудах замкового типу при насиченні їх сучасними для його часу умовами конфорту — електрика, ванна кімната, зала з каміном, телеграф, водопостачання тощо.

Головним багатством садибного господарства був ліс і лісопромисловість. Але ліс довго росте і після лісозаготівлі потребує відновлювальних робіт. Усім комплексом цих робіт і почав опікуватись В. С. Храповицький. Як аристократ, близький до царського двору, він знав про високий авторитет Георга Куфальдта, що теж працював по замовам царського двору. Він і запросив Куфальдта до садиби Муромцево. Раціонально і грамотно організовані лісозаготівлі і продаж лісу на будматеріали надали прибуток, а гроші господар почав витрачати на будівництво небаченого у Володимиро-Суздальському краї великого замку-палацу і парку.

1891 року у садибу прибув лісовод К. Ф. Тюрмер. Німцю Тюрмеру ліси під Муромцевим нагадали ліси Пруссії і він погодився працювати тут над лісовідновленням. Старий Тюрмер працюватиме у Храповицького до власної смерті. Над створенням небаченого парку спочатку працював Карл Енке, що до Муромцева був садівником в садибі Кусково. Карл Енке створив регулярний сад французького зразка у вигляді восьмикутної зірки, вписаної у квадрат. На зразок старовинних садиб у Муромцеві вибудували оранжерею, де вирощували за новою буржуазною модою магнолії, лаври, персикові дерева і навіть пальми. В садибному парку облаштували дендрарій. Свідки сповіщали, що масштаб перебудов у парку був грандіозним. На відміну від регулярних парків французьких садиб, бідних квітами, у Муромцево замовляли небачену кількість нарцисів, тюльпанів та ін. Навіть велика кам'яна споруда первісного палацу не задовольнила В. С. Храповицького. Була створена нова прибудова з чотириповерховим корпусом (що нагадував замковий донжон) з оглядовим майданчиком, де піднімали прапор на честь володарів, коли ті прибували у садибу. Кількість залів в новому палаці Храповицького досягла вісімдесяти (80)[2].

Роботи Карл Энке продовжив Георг Куфальдт, перетворивши парк нової садиби на унікальне для Росії творіння. Вже парки міста Риги свідчили, що німець Куфальдт став найбільш значимим фахівцем садово-паркового мистецтва в Російській імперії на зламі 19-20 століть. Родзинкою парку став протяжний, хоча і невисокий каскад, котрий був запозичений з садиб доби бароко. Каскад створили на центральній осі всього палацово-паркового ансамблю, що тільки підсилило барокові елементи комплексу. Подбали для ансамблю і про православні храми, водяні млини, невелику залізницю до міста Володимир, про гараж, де були власне автомобілі. Загальна кількість усіх садибних павільйонів і споруд досягала сімдесяти двох (72), частка котрих була створена з деревини для швидкості побудови.

Родзинкою садибних споруд можна було вважати і власний театр в парку, куди на концерти і гастролі запрошували Федіра Шаляпіна, Антоніну Нежданову, Леоніда Собінова. Коли уславлених візитерів не було, гостей і володарів садиби розважали учні двох музичних шкіл, заснованих в садибі. Театр в садибі був вибудований за проєктом, котрий створили в столиці.

Дворянські садиби почали псувати ще за подій буржуазної революції 1917 р. Усвідомлення, що поруйнувати можуть і замок у Муромцево, мав і володар В. С. Храповицький. Аби врятувати родинну садибу в лихий період, він добровільно передав власну картинну галерею та колекцію скульптур владі більшовиків в надії, що все минеться і він матиме можливість повернутися додому у Муромцево. Більшовицький переворот родина Храповицьких не прийняла і вони, як більшість (що рятувала власне життя), емігрували за кордон. В. Храповицький помер у віці 64 роки у місті Вісбаден. Дружина (графиня Головіна) померла 1935 року у Франції.

Садибу Муромцево спочатку віддали під місцевий лісотехнікум. Швидко запанували презирство до барського майна і невігластво з непрофесіоналізмом. В садибі була пожежа, частка панського майна була розкрадена або попсована. Садибна церква зачинена і перетворена на склад, кам'яний двір для худоби перебудували на радянський гуртожиток, а потім взагалі покинули без дахів. Скульптури та вази, що не потрапили у музей, посували, розбили або розкрали. Замок-палац тривалий час стояв без дахів, коли для лісотехнікуму вибудували нове приміщення і його відселили з покинутої напризволяще садиби. Остання пожежа в садибі Муромцево була влітку 1994 року[3].

За часів СРСР колишню дворянську садибу безжально експлуатували і руйнували всі 75 років, але руйнація продовжилась і після розвалу СРСР. Вже остаточно поруйнований садово-парковий комплекс Муромцево з пошкодженими каскадом і ставками та вирубаним парком лише 2014 року приєднали до Володимиро-Судальського музею-заповідника, але відновлювальні роботи так і не розпочали. Лише над декотрими корпусами замку-споруди поремонтували дахи, хоча начиння та декор кімнат давно попсовані і поруйновані від стелі до підлог.

• 
  Колишня садиба Муромцево, в'їзна брама, стара поштівка
• 
  Дерев'яний театр в садибі Муромцево В. Храповицького, головний фасад, поштівка поч. 20 ст. (знищено)
• 
  Глядацька зала дерев'яного театру в садибі Муромцево В. Храповицького, кінець 19 ст. , поштівка поч. 20 століття (знищено).
• 
  Садиба Храповицького Муромцево. Поруйнований кінний двір, фото 2015 р.
• 
  Каскад перед головним фасадом палацу в садибі Муромцево, фото поч. 20 ст. (поруйновано)

1914 року розпочалася 1-а світова війна. Росія та Німеччина опинились по різні боки. Прихильне ставлення до німця Куфальдта змінилось на агресію і його, садівника, звинуватили у шпигунстві. Невдовзі арештували і відправили до в'язниці (в цьому він мимоволі повторив долю ще одного іноземця-архітектора, котрим був Арістотель Фіораванті). Через чотири з половиною місяців ув'язнення йому дозволили покинути кордони Росії.

Старий Куфальдт відбув у Німеччину, де авторитетному фахівцю запропонували посаду інспектора садів та парків Берліна в районі Штегліц. Він працюватиме інспектором до 1923 року, коли піде у відставку за віком.

Куфальдт помер 14 квітня 1938 року у Берліні.

Садиба Шарівка біля Харкова, тераси парку, стан на 2010 р.

Садиба Шарівка біля Харкова. Дерев'яний будинок лісничого, 1910 р., фото 2007 р.

• 
  Липи Шарівського парку, фото 2007 р.
• 
  Парк Шарівський, туристична схема, фото 2012 р.
• 
• 
  Дуб велетень Шарівського парку, фото 2012 р.

• Сад бароко
• Необароко
• Лісництво
• Пейзажний парк
• Модерн
• Верманський парк
• Садиба Муромцево
• Садиба Шарівка
• Архітектура України
• Кекушев Лев Миколайович
• Бойцов Петро Самійлович

• Владимирская энциклопедия: Биобиблиографический словарь / Администрация Владимирской области, Владимирский Фонд культуры. — Владимир, 2002.
• Нащокина М. В. «Архитекторы московского модерна. Творческие портреты». М., 2005.
• Меркулова Т. Н. Художественная коллекция В. С. Храповицкого из имения Муромцево в собрании ВСМЗ // Владимиро-Суздальский музей-заповедник. Материалы исследований. Сборник № 10. Владимир, 2004. С.101.
• Меркулова Т. Н. Коллекция скульптуры В. С. Храповицкого из имения Муромцево в собрании Владимиро-Суздальского музея-заповедника. Каталог. Владимир, 2007. 88 с.