Герман (князь Гогенлое-Ланґенбурзький)

Князь Герман Гогенлое-Ланґенбурзький (нім. Hermann zu Hohenlohe-Langenburg), повне ім'я (нім. Hermann Ernst Franz Bernhard Fürst zu Hohenlohe-Langenburg), нар. 31 серпня 1832 — пом. 9 березня 1913) — князь Гогенлое-Ланґенбурзький у 1860—1913 роках, син попереднього князя Гогенлое-Ланґенбурзького Ернста I та принцеси Лейнінгенської Феодори. Член Вищої палати Вюртемберького ландтагу від 1861 року та член Імперської партії Німеччини в рейхстагу у 1871—1881 роках. Один із засновників і перший президент Німецького колоніального союзу. Генерал-губернатор Ельзас-Лотарингії у 1894—1907 роках. Генерал від кавалерії прусської армії.[1]

Герман
нім. Hermann
Герман
Князь Герман на гравюрі Річарда Брендамура, 1895—1896 роки
6-й князь Гогенлое-Ланґенбурзький
Початок правління: 21 квітня 1860
Кінець правління: 9 березня 1913
Партія: Імперська партія
Попередник: Ернст I
Наступник: Ернст II
Дата народження: 31 серпня 1832(1832-08-31)
Місце народження: Ланґенбург
Країна: Королівство Вюртемберг
Дата смерті: 9 березня 1913(1913-03-09) (80 років)
Місце смерті: Ланґенбург, Королівство Вюртемберг
Дружина: Леопольдіна Баденська
Діти: Ернст, Еліза, Феодора
Династія: Гогенлое-Ланґенбурґи
Батько: Ернст I
Мати: Феодора Лейнінгенська
Нагороди:

Біографія

Герман народився 31 серпня 1832 року у Ланґенбурзі. Він був третьою дитиною та другим сином князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та його дружини Феодори Лейнінгенської. Мав старшого брата Карла Людвіґа та сестру Елізу. Згодом родина поповнилася молодшим сином Віктором і доньками Адельгейдою та Феодорою.

Князівство Гогенлое-Ланґенбург у 1806 року в ході медіатизації відійшло королівству Вюртемберг. Батько зберіг титул та був президентом Верхньої палати Вюртемберького ландтагу.

Герман вивчав юриспруденцію у Лозанні та Берліні,[2] після чого почав військову кар'єру. Служив у вюртемберзькому, а згодом — у австрійському війську. У 1859 році брав участь у Австро-італо-французькій війні проти Франції.

Після смерті батька у квітні 1860 року, Карл Людвіґ заявив про бажання вступити у морганатичний шлюб і відмовився від династичних прав на користь молодшого брата.[3] Так, 21 квітня Герман успадкував титул князя. 4 березня 1861 року він був введений до Вищої палати Вюртемберького ландтагу. Від 1877 до 1895 року був її віце-президентом. У 1862 році отримав звання генерала у баденській армії.

Світлина Германа із дружиною, 1863

У віці 30 років узяв шлюб із 25-річною баденською принцесою Леопольдіною, кузиною великого герцога Бадену Фрідріха I. Весілля відбулося 24 вересня 1862 у Карлсруе.

У подружжя народилося троє дітей:

У 1870–1871 роках брав участь у Франко-прусській війні, активно підтримував Бісмарка. У 1870 році отримав чин генерала від кавалерії у прусській армії.[5] У 1871 році був обраний до німецького рейхстагу від 12-го округу королівства Вюртемберг. Був членом Імперської партії. У 1881 році зазнав поразки на виборах та переключився на колоніальну політику.

6 грудня 1882 року у Франкфурті-на-Майні став співзасновником та першим президентом Німецького колоніального союзу. У лютому 1885 року організація переїхала до Берліну. Союз намагався зацікавити Німеччину у колоніальній політиці через журналістику та створював тиск на державну владу та рейхстаг для колоніальних анексій.

У 1894 році Герман змінив на посаді генерал-губернатора Ельзас-Лотарингії Хлодвіга Гогенлое-Шиллінгсфюрста та переїхав із дружиною до Страсбуру. На відміну від попередника, задовольнявся виконанням представницьких функцій, покладаючись на статс-секретарів Максиміліана фон Путткамера та Ернста фон Келлера. Його урядування характеризувалося помірним лібералізмом.[5] Обіймав посаду до листопада 1907 року, після чого повернувся на батьківщину.

На початку 1913 року про здоров'я князя турбувалася імператриця Августа Вікторія, прохаючи повідомити про його стан у телеграмі. Герман помер 9 березня 1913 року у Ланґенбурзі. Свої співчуття його спадкоємцю висловили імператор Німеччини Вільгельм II та король Бельгії Альберт I.[6] Поховали князя на родинному цвинтарі Лангенбургу поруч із дружиною, яка пішла з життя за десять років до нього.[7]

У 1922 році поруч був створений муніципальний цвинтар.[8]

Нагороди

Генеалогія
Крістіан Альбрехт Гогенлое-Ланґенбурзький
 
Кароліна Штольберг-Ґедернська
 
Йоганн Крістіан II Сольмс-Барутський
 
Фредеріка Луїза Ройсс цу Кьостриць
 
Карл Фрідріх Вільгельм Лейнінґенський
 
Крістіана Солмс-Рьодельхаймська
 
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
 
Августа Рьойсс-Еберсдорф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Людвіґ Гогенлое-Ланґенбурзький
 
 
 
 
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
 
 
 
 
Еміх Карл Лейнінґенський
 
 
 
 
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодора Лейнінґенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Герман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. Центральна база даних Німецького архіву (нім.)
  2. Günter Richter: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 9, Duncker & Humblot, Berlin 1972, ISBN 3-428-00190-7, стор. 491 (нім.)
  3. Офіційний сайт замку Ланґенбург. Князь Герман (нім.)
  4. Принцеса Гогенлое-Ланґенбурзька (англ.)
  5. Стаття про князя Германа Гогенлое-Ланґенбурзького у Французькій енциклопедії (фр.)
  6. Смерть князя Германа Гогенлое-Ланґенбурзького (нім.)
  7. Родинний цвинтар у Ланґенбурзі Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine. (англ.)
  8. Мавзолей Гогенлое-Ланґенбургів (нім.)

Література
  • Kurt Eißele: Fürst Hermann zu Hohenlohe-Langenburg als Statthalter im Reichsland Elsass-Lothringen 1894—1907. O.O., 1950
  • Günter Richter: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Neue Deutsche Biographie. Vol 9, Duncker & Humblot, Berlin, 1972
  • Otmar Schwenhuth: Lebenslauf Seiner Durchlaucht des Fürsten Hermann zu Hohenlohe-Langenburg. Gerabronn, 1913
  • Gerhard Taddey: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Lexikon der deutschen Geschichte. 3. Auflage. Stuttgart 1998, Band 1, стор. 573

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.