Гета (імператор)

Публій Септимій Гета (лат. Publius Septimius Geta, 29 травня, 189 — 26 лютого, 212) — римський імператор з 211 року. Зайняв престол після смерті свого батька Септимія Севера разом зі своїм старшим братом Каракаллою.

Ґета І
лат. Publius Septimius Geta
Римський Імператор
4 лютого 211 — 26 грудня 211
Попередник: Север І
Наступник: Каракалла
Авґуст
Цезар
Rex
Pontifex Maximus
 
Народження: 7 березня 189
Рим, Стародавній Рим[1] або Мілан[1]
Смерть: 26 грудня 211 (22 роки)
Рим, Стародавній Рим
Поховання: Замок Сант-Анджело
Країна: Стародавній Рим
Релігія: давньоримська релігія
Рід: Династія Северів
Батько: Септимій Север[2]
Мати: Юлія Домна[3][2]

 Медіафайли у Вікісховищі

Гета (погруддя в музеї Лувра)

Родовід

Юнацькі роки

Гета був молодшим сином засновника династії Северів — Септимія Севера та Юлії Домни. Носив ім'я свого діда. Виховувався разом відомим вченим Квінтом Сереном Саммоніком. Гета був молодшим від свого брата Каракалли всього на 11 місяців. Уже в молодші роки почалося суперництво між братами, яке з роками переросло у ненависть. У 197 році Гета супроводжував свого батька в поході проти парфян і в цей час отримав разом з Каракаллою титул Цезар.

На початку 202 року повернувся до Риму, в той час як сім'я залишилася на сході. У 202—204 роках перебував на батьківщині свого батька у Лептісі Великому в Лівії. Марно намагався батько згладити ненависть братів. Він узяв їх з собою в похід на Британію у 208—211 роках, що було останньою спробою примирити їх між собою.

Правління і смерть

Після смерті Септимія Севера 4 лютого 211 року брати одночасно стали правителями імперії. Гета, популярний серед солдатів, не виступав відкрито проти Каракалли. Особливо підтримував Гету ІІ Парфянський легіон.

Однак у лютому 212 року Каракаллі вдалося запросити Гету ніби на розмову примирення в присутності матері і там підступно вбити. Причому мати теж була поранена.

Після цього на ім'я Гети було накладено Damnatio memoriae. Навіть монети з його іменем було переплавлено. Знищено більше ніж 20000 тисяч прихильників Гети, багато було запроторено до в'язниць.

Проте пізніше у 219 році Геліогабал реабілітував його.

Посилання
  1. Scriptores Historiae Augustae Historia Augusta
  2. Гета // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 586.
  3. Ив. Гр. Юлии сирийские // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 344–346.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.