Гетеромісові

До родини гетеромісових належать дрібні гризуни з довжиною тіла 6-20 см і довжиною хвоста 4,5-21,5 см. За зовнішнім виглядом нагадують гризунів з родин стрибакові (Microdipodops, Dipodotnys) або мишеві (Liomys, Heteromys).

У деяких представників родини задні кінцівки розвинені значно сильніше, ніж передні, які зменшені (рід Dipodomys). Хвіст у всіх представників родини довгий і у більшості густо покритий шерстю. У всіх представників добре розвинені щічні мішки, які можуть скороченням особливих ​​м'язів вивертатися назовні і таким чином звільнятися від вмісту і втягуватися знову всередину. Внутрішня поверхня мішків покрита волоссям. Волосяний покрив від м'якого, шовковистого, до жорсткого і щетинкоподібного. Забарвлення змінюється від сірувато-чорного до майже білого. Часто колір волосяного покриву подібний з забарвленням субстрату місцевості.

Череп у гетеромісів характеризується дуже тонкими кістками. Виличні дуги тонкі і слабо розставлені в сторони. Потилична кістка зменшена. Нижня щелепа невелика і слабка. Кісткові слухові барабани великі, злегка роздуті у родів Liomys і Heteromys і дуже сильно роздуті у Dipodomys і Microdipodops. Носові кістки заходять далі вперед, ніж різці. Зубна формула: I 1/1 C 0/0 P 1/1 M 3/3 = 20 зубів.

Різці тонкі, стислі з боків. Тільки у роду Dipodomys щічні зуби ростуть протягом усього життя. Коронки щічних зубів високі, чотирьох-горбкуваті. У родів Perognathus, Microdipodops і Dipodomys різці мають на передній поверхні поздовжні борозенки, а у Heteromys і Liomys їх немає.

Поширення охоплює південно-західну частину Канади, західну частину США, Мексику, Центральну Америку і Південну Америку до Еквадору, Колумбії і Венесуели.

Населяють гетеромісові різні біотопи: прерії, сухі рівнини, пустелі, сухі та зріджені ліси (Perognathus, Microdipodops і Dipodomys), а також чагарникові або густо зарослі високою травою рівнини або вологі тропічні ліси (Liomys і Heteromys). Зазвичай тримаються поодинці. Під кущами, деревами або каменями, а іноді в піску викопують собі норки. Нора часто має кілька вихідних отворів і гніздову камеру, а також камеру для запасів їжі. Більшість видів після повернення в нору закриває вихід земляною пробкою.

Активні уночі. У вологу або холодну погоду звірки не виходять назовні. Деякі види можуть впадати в сплячку. При русі представники родів Perognathus, Liomys і Heteromys використовують всі чотири кінцівки, а представники родів Dipodomys і Microdipodops пересуваються тільки на двох задніх кінцівках, використовуючи хвіст як балансу.

Харчуються переважно насінням і іншими частинами рослин. Поїдають також і дрібних тварин (наприклад, комах). Багато видів родини запасають їжу, перетягуючи її в щічних мішках. Питної води не потребують, отримуючи необхідну вологу разом з їжею або в результаті фізіологічних процесів за рахунок так званої оксидазної води[1][2].

Характерний поліестральний тип розмноження. Самиці народжують від 1 до 8 дитинчат (звичайно від 3 до 5). Вагітність триває приблизно 24-33 дні. Протягом року буває один (на півночі) або кілька приплодів.

• Підродина Dipodomyinae
  • Dipodomys Gray, 1841
  • Microdipodops Merriam, 1891
• Підродина Heteromyinae
  • Heteromys Desmarest, 1817
  • Liomys Merriam, 1902
• Підродина Perognathinae
  • Chaetodipus Merriam, 1889
  • Perognathus Wied-Neuwied, 1839

За Hafner et al. (2007)[3]

• Alexander, L. F. and B. R. Riddle. 2005. Phylogenetics of the New World rodent family Heteromyidae. Journal of Mammalogy, 86:366-379.
• Patton, J. L. 2005. Family Heteromyidae. pp. 844–858 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.

• http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Heteromyidae.html