Гирло Прорва

Для забезпечення судноплавства в 1957 було побудовано канал в усті гирла Прорва (ЧорноморНДІпроект[5]). Він не забезпечував морського судноплавства, але по ньому могли ходити судна типу «річка-море». Довжина каналу становила приблизно 5 км, найменша ширина - 60 м, глибина - 4,5-5 м. Канал з його морською дільницею довжиною 2,5 км, що починалась в барі, був фактично штучним продовженням гирла Прорва.[1] Рух суден був одностороннім. Лімітуючими були глибини 4-4,8 м.

У зв’язку з випрямленням русла у витоку гирла і частковим укріпленням його берегів шпунтовою стінкою відбувалася зміна природної тенденції розвитку та активізації рукава. Значно збільшився стік наносів і заносимість бару рукава. Устьове подовження Прорви сягало 100 м за рік. Для забезпечення судноплавства доводилось безперервно вести високовитратні роботи з поглиблення дна гирла. Динаміка ремонтного черпання в гирлі досить красномовна (млн.  м³): 1958 - 0,15; 1963 - 0,65; 1968 - 1,14; 1973 - 1,70; 1977 - 2,08.[1]

Для забезпечення проходу ліхтерів на Дунай Жебріянська бухта була в 1979 з’єднана з гирлом Прорва каналом довжиною 1,5 км з шириною суднового ходу 45 м і глибиною до 3,5 м. Канал прорили з ковша порту Усть-Дунайськ (ківш — невелика акваторія в порту) до затону 3-го кілометру гирла Прорва. Довжина цього каналу втричі менша відстані від його голови до устя Прорви, через що почалась активізація більш короткого водного з’єднання і канал поступово почав розмиватись, збільшилась його глибина і ширина. За даними Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, частка стоку води в цьому каналі зросла з 10-15% до 25-30% загального стоку рукава Прорва.[1] В результаті, зменшилась швидкість течії і збільшилась заносимість нижньої частини гирла Прорва. Потреби в коштах на ремонтне черпання зросли в рази і через їх нестачу в 1990-х роках роботи були згорнуті до мінімуму (1990 - 3,24 млн м³, 1994 - 1,25 млн м³, 1995 - 0,073 млн м³). Канал практично перестав існувати після шторму в листопаді 1994, а спроби його відновлення після ремонтного черпання в 1997 і 1998 були припинені після руйнівного осіннього шторму 1998 року.[1][6]

Після цього єдиним варіантом судноплавства між Дунаєм і Чорним морем на території України в наступні п’ять років залишався з’єднувальний технологічний канал порту Усть-Дунайськ, через який щорічно проходило від 0,8 до 2,0 тис. суден з невеликою осадкою.[1] Частина суден, що направляються в українські портові міста Кілію, Ізмаїл і Рені, проходять через гирла Бистре й Усть-Дунайськ, тоді як більша їх частина змушена йти через Сулинський канал Румунії. Після обміління гирла Прорва уряд України в 2003 році ухвалив рішення щодо будівлі власного судноплавного каналу через гирло Бистре в українській дельті Дунаю.[5] Це рішення піддавалось критиці зі сторони екологів, науковців, міжнародних організацій.[7][8]

В 2007 були зупинені роботи з поглиблення рукава Прорва і його з'єднувального каналу.[9]