Рені
Рені́ — місто в Україні у південній Бессарабії, в Ізмаїльському районі Одеської області. Розташоване на лівому березі Дунаю за 3 км від гирла Пруту, і є найвіддаленішим від обласного центру (300 км від Одеси). Залізничний вузол, морський торговельний порт. Населення складає 19 тис мешканців (2016 р.). З 17 липня 2020 року адміністративний центр Ренійської міської громади Ізмаїльського району.
| Рені | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Одеська область | ||||||||
| Район |  Ізмаїльський район | ||||||||
| Громада | Ренійська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA51080070010065897 | ||||||||
| Засноване | — | ||||||||
| Перша згадка | 1548 | ||||||||
| Статус міста | з 1821 року | ||||||||
| Населення | ▼ 18 011 (на 01.01.2021) | ||||||||
| - повне | ▼ 18 011 (на 01.01.2021) | ||||||||
| Площа | 15,24[1] км² | ||||||||
| Густота населення | 48 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 68800—68809 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4840 | ||||||||
| Координати | 45°27′27″ пн. ш. 28°16′16″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 24 м | ||||||||
| Водойма | р. Дунай, за 3 км від гирла Пруту. | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Рені | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 321 км | ||||||||
| - автошляхами | 311 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 690 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103 | ||||||||
| Вебсторінка | Ренійська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Ігор Вікторович Плехов | ||||||||
| |||||||||
Відстань до облцентру становить близько 310 км, до райцентру близько 69 км і проходить автошляхом E87.
У місті розташований пункт контролю через молдовсько-український кордон Рені—Джурджулешти.
Підприємства для обслуговування залізничного транспорту, харчова промисловість.
Етимологія
Місто Рені має слов'янську назву, хоча на перший погляд слово здається запозиченим. За часів Київської Русі тут була річкова пристань, що мовою того часу звалася рені. Збереглися також відомості про те, що слов'яни називали цю місцевість Перунова Рень (Перун — язичницький бог грому й блискавки; назва, очевидно, ще дохристиянська, а втім, цей бог жив у свідомості слов'ян ще не одне століття за християнства). Слово рень (засвідчене в Іпатіївському літописі 988 р.) означало «коса», «мілина»; було ще слово ринь — підводна кам'яна або глиняна гряда. У сучасній нам мові збереглося рідковживане слово рінь — «грубий пісок».
Історія
Стародавня історія
Рені відноситься до числа прадавніх поселень на узбережжі Дунаю. Знайдені на його території археологічні пам'ятники відносяться до четвертого сторіччя до нашої ери. Рухаючись в західному напрямі, люди утворили спочатку поселення біля озера Ялпуг, потім досягли річки Прут, заснувавши недалеко від його впадіння до Дунаю нинішнє місто Рені, яке пройшло період давньогрецької колонізації. У другому столітті до нашої ери сюди прийшли римляни. У нижній течії Дунаю вони споруджували фортеці, що служили плацдармом для розширення своїх кордонів.
Про історію назви міста Рені немає єдиної думки серед істориків і краєзнавців. Велика частина з них є прибічником слов'янського походження топоніма Рені. Інша сторона дотримується латинського походження цього слова.
В даний час панує основна гіпотеза про походження назви міста — слов'янська: рень — пристань. Проте, є і інша версія — романська. Історики вважають, що нинішня назва міста походить від романського слова arena (арена), яке згодом генуезько-венеціанські купці перетворили в Рені. Воно значить піщане місце, зручне для стоянки судів, тобто — порт, гавань. Адже з II століття до нашої ери і аж до 271 р. — III століття вже нової ери ця територія входила до складу Римської імперії — провінції Нижня Моєзія. Гето-даки, що проживали тут, за цей час забули свою рідну мову (племені Децебала), і асимілювали латинську. Тому при заснуванні поселення, ще до приходу сюди слов'ян, а саме на лівому березі Дунаю нижче за нинішній порт, йому була дана назва RENIE, що на латині і сучасній італійській мовах означає пісок. Цієї версії дотримуються краєзнавці Валерій Кожокару, Ярослав Козирь і дослідник з Кишинева Віталій Пастух-Коболтяну. Останній, в 2008 році знайшов в одному з архівів Кишинева ще одну назву Рені часів гетто-даків — Тамасидава. З'ясувати поки переклад цього слова досить-таки важко, адже мова гетто-даків давно забута і вважається мертвою і не мала писемності. Проте напевно відомо, що закінчення «дава» має значення «місто», «селище», як у слов'ян «місто», «град» або греків «поліс».
Дуже цікава версія знаменитого антикознавця-ренійця, професора Санкт-Петербурзького університету Аристида Доватура. Він стверджував, що слово «рень» походить від грецького «ерієнь», що значить сувій або рулон. На його думку, на місці Рені в V столітті до н. е. знаходилося місто Ерієні. Це був період давньогрецької колонізації Північно-західного Причорномор'я.
Османи, будучи господарями цього краю в перебігу XVI–XVIII століть, перейменували Рені в Томарово, що в перекладі також означає сувій або рулон. Це говорить про те, що в цьому місці Дунаю відбувався значний вивіз шкір. Вони для зручності перевантаження і транспортування в трюмах судів згорталися в пакунки.
Відомий римський географ Касторій стверджував, що на початку IV століття на березі Дунаю оселилися східні слов'яни. Про це писав і руський літописець Нестор, автор «Повісті тимчасових років». В той же час між Південним Бугом і Дунаєм жили слов'янські племена — тіверці та уличі.
Після розпаду Римської імперії місто увійшло до складу Візантії.
Середні віки (IV–XII)
Східні слов'яни стали селитися на березі Дунаю на початку IV століття. У X—XII століттях Рені входив до складу Київської Русі, а потім Галицько-Волинського князівства і, пізніше, князівства Молдовського. Краєм його зачепила і татаро-монгольська Золота Орда.
Османська імперія (1621–1821)
Місто було завойоване османами, які дали йому назву Томарово. Ця назва досі відома жителям місцевих сіл Ренійського району.
Молдовське Князівство (1821–1862)
У цей період Рені належало Молдовському князівству.
Румунія (1862–1877)
З приєднанням Молдовського князівства до Румунії місто стало частиною румунської держави.
Російська імперія (1877–1917)
У цей період Рені входило до складу Російської імперії (Бессарабська губернія). Населення Придунав'я значно зросло за рахунок козаків, які хлинули сюди після знищення на початку XIX століття Запорізької Січі. У 1915 році Рені відвідав цар Микола II.
Румунія (1918–1940)
З розпадом Російської імперії разом зі всією Бессарабією Рені перейшло під румунську юрисдикцію. З 1925 до 1938 року місто входило в Ізмаїльський жудець, а в 1938–1940 роках перебувало в складі цинуту Дунеря. У 1937 році населення Рені становило 12,761 осіб. У 1932 році був затверджений румунський герб міста.
Українська РСР (1940–1991)
Рені увійшло до складу Радянського Союзу. Період бурхливого розвитку міста. Морський порт Рені став найбільшим транспортним вузлом. З провінційного містечка Рені перетворилося на індустріальний районний центр, що динамічно розвивається. В порівнянні з румунським періодом населення міста зросло більш ніж вдвічі.
1963-1970 роках Рені відносилось до міст обласного підпорядкування[2].
Україна (з 1991)
У 2018 році було капітально відремонтовано дорогу Одеса-Рені
Морський порт. Центральний вхід
Портові крани
Портові ємності
З 1991 року Рені знаходиться в складі України. Як і багато міст на пострадянському просторі, Рені переживає економічний занепад. Потужність морського порту в порівнянні з радянським періодом зменшилася в 10 разів. У березні 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про спеціальну економічну зону „Рені“». Його реалізація сприяє залученню інвестицій для відродження старих і створення нових підприємств на території ВЕЗ, розвитку соціальної інфраструктури міста. У 2005 році «найвільніші економічні зони» були закриті.
Відомі мешканці
- Капланський Рудольф Ілліч — український та молдовський естрадний співак й скрипаль, соліст джаз-оркестру «Букурія».
- Йосл Лернер — єврейський поет (їдиш).
- Доватур Аристид Іванович — радянський історик, антикознавець.
- Огородніков Віталій Антонович — український науковець, винахідник, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри опору матеріалів та прикладної механіки Вінницького національного технічного університету, заслужений діяч науки і техніки України, Почесний доктор Донбаської машинобудівної академії, судовий експерт зі спеціальності «обставини ДТП»
- Полтавський Сергій Єфремович — громадський діяч. Депутат Верховної Ради УРСР. Кавалер ордена Леніна.
- Чаба Катона (Csaba Katona), угорський історик (1971–)
Населення
Чисельність населення має тенденцію повільно зменшуватися. Етнічна будова людності міста відзначається строкатістю. Відносну більшість містян становлять етнічні українці (близько 32,5% на час перепису 2001 р.), друга за чисельністю етнічна група серед ренійців - молдовани (бл. 29,5%), третя - росіяни (бл. 21,5%), четверта - болгари (бл. 8,4%), пята - гагаузи ( бл. 7,9%). Етнічна структура людності міста упродовж останніх трьох десятиліть змінюється у напрямку зменшення питомої ваги росіян. Мовна зросійщеність українців, молдован, болгар, гагаузів та іншого етнічно не російського населення забезпечує російській мові домінування у місті (на час перепису 2001 р.)
| 1897 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2020 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 6941 | 14778 | 19625 | 21532 | 23794 | 20481 | 18965 | 18320 |
| українська мова | російська | молдовська | гагаузька | болгарська |
|---|---|---|---|---|
| 12,50% | 70,54% | 13,31% | 1,52% | 1,35% |
Галерея
Свято-Вознесенський собор
Церква Святих Костянтина і Олени
Пам'ятник на площі Свободи
Центр
Сонячна електростанція
Дунай вночі
Кафе Offshore
Одна з вуличок
Історико-краєзнавчий музей
Примітки
- ЗВІТ Ренійської районної державної адміністрації Одеської області про діяльність у 2018 році. reni-rda.odessa.gov.ua. Процитовано 13 грудня 2020.
- ОДЕССКАЯ ОБЛАСТЬ. web.archive.org. 3 грудня 2010. Процитовано 23 липня 2020.
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
- Ренійський міський сайт | Ренийский городской сайт
- Погода в місті Ренi
- Форум города Рени
- Облікова картка на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Південне місто Рені… // Український тиждень, № 44 (157) 29.10-4.11.2010. С. 78-80.
- Рені — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- СЕЗ Рені. Офіційний сайт (укр.)(рос.)(англ.)
- Cities & towns of Ukraine
- Банк даних Державної служби статистики України
Джерела та література
- Я. В. Верменич, О. Г. Середа. Рені // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 174. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література
- Статистическое описание Бессарабии или Буджака. — Аккерман, 1899.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.