Глаголев Василь Васильович

Глаголев Василь Васильович
Народження	21 лютого (4 березня) 1896; Калуга, Російська імперія
Смерть	21 вересня 1947 (51 рік); Москва СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Російська імператорська армія, Радянська армія
Рід військ	кавалерія, піхота, повітрянодесантні війська,
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1915—1947
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	Командувач Повітрянодесантних військ,; командувач арміями, командир корпусу, командир дивізії
Війни / битви	Перша світова війна; Громадянська війна; Друга світова війна
Virtuti Militari (Командорський Хрест)	Командор ордена Почесного легіону
	Глаголев Василь Васильович у Вікісховищі

Глаго́лев Васи́ль Васи́льович (*21 лютого (4 березня) 1896(18960304) Калуга — †21 вересня 1947, Москва) — радянський воєначальник, четвертий Командувач ПДВ СРСР (квітень 1946 — вересень 1947), генерал-полковник (15.07.1944), Герой Радянського Союзу (01.11.1943).

Життєпис

Під час Першої світової війни — рядовий.

У Червоній армії з 1918. Учасник Громадянської війни на Уралі і Північному Кавказі в 1919—20.

Закінчив Бакинські командні курси (1921), курси удосконалення комскладу (1926 і 1931) і курси удосконалення вищого начскладу при Військовій академії ім. М. В. Фрунзе (1941).

У міжвоєнний період займав посади від командира ескадрону до командира дивізії, був на штабній роботі.

В період Німецько-радянської війни командир 42-ї кавалерійської дивізії (липень 1941 — квітень 1942), потім 73-ї (квітень — жовтень 1942) і 176-ї (жовтень — листопад 1942) стрілецької дивізій. З листопада 1942 до лютого 1943 командир 10-го гвардії стрілецького корпусу, згодом командувач арміями: 9-ю (лютий — березень 1943), 46-ю (березень 1943 — травень 1944), 31-ю (травень — грудень 1944), 9-ю гвардійською (з грудня 1944 до кінця війни), що мали у своєму складі з'єднання та частини повітрянодесантних військ.

Брав участь у боях за Крим (1941), у битві за Кавказ (1942—1943), у Курській битві і битві за Дніпро (1943), в операціях з визволення Правобережної України (1944), у Білоруській (1944), Балатонській, Віденській і Празькій операціях (1945).

Уміло керував військами армії. Полководницький талант воєначальника найповніше виявився при проведенні Віденської наступальної операції і боїв з добірними танковими дивізіями СС: 3-тю «Мертва голова», 2-ю «Рейх», 12-ю «Гітлерюгенд» біля озера Балатон.

За уміле керівництва військами, особисту мужність і героїзм 1 листопада 1943 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Після війни продовжував командувати армією, з квітня 1946 року — командувач повітрянодесантними військами.

Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-го ступеня, орденом Кутузова 1-го ступеня і медалями.

Помер на навчаннях у вересні 1947 року.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.