Гладишевський Євген Іванович

Гладишевський Євген-Ігор Іванович народився 14 квітня 1924 року в с. Реклинець Жовківського (тепер Сокальського р–ну) Львівської області в сім'ї вчителів.

Навчання розпочав у рідному селі, продовжив у с. Ключе (1933—1936, воєводство Кельці, Польща) та у 1936—1938 в ґімназії м. Олькуш.

У січні 1939 р. переїхав до Львова й навчався у Першій Українській академічній гімназії (1939—1940 рр.), а згодом у СШ № 2 (1940—1941). Атестат зрілості одержав 1942 р. як випускник Львівської Першої державної гімназії. Пізніше був студентом хіміко–технологічного факультету Технічних курсів (1942—1944 рр.), Львівського політехнічного інституту (1944—1945 рр.), хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (1945—1947), який закінчив із відзнакою і став працювати асистентом (1947—1954), згодом  доцентом (1954—1968) кафедри неорганічної хімії.

У 1953 р. захистив кандидатську дисертацію «Тверді розчини на основі інтерметалічних сполук», в 1967 р. у Московському університеті — докторську дисертацію «Дослідження з кристалохімії силіцидів і германідів», в яких встановив ряд важливих кристалохімічних закономірностей утворення інтерметалічних сполук та їхніх кристалічних структур.

У 1964 обраний деканом хімічного факультету Львівського університету, на цій посаді працював до 1967 р. У 1968 році — стає професором і завідувачем кафедри неорганічної хімії, якою керує до 1989 року. У 1970—1971 рр. повторно був деканом хімічного факультету, а 1971 обраний проректором з наукової роботи Університету — працював ним до 1991 р. Надалі професор-консультант кафедри неорганічної хімії (1989—1998), головний науковий співробітник Науково-дослідного сектора університету (1999—2001).

Всього 54 роки Є. Гладишевський пропрацював у Львівському університеті імені Івана Франка.

Ще одне захоплення Є. Гладишевського, яке він вдало поєднував з науковою роботою — туризм та альпінізм: брав активну участь у спортивних змаганнях, піших і водних багатоденних туристичних походах, альпіністських сходженнях у Карпатах, на Кавказі та Памірі.

Помер 5 серпня 2012 року і похований на Янівському цвинтарі у Львові.

Професор Є. Гладишевський — автор понад 550 наукових праць: монографій, статей, авторських свідоцтв і патентів, присвячених дослідженню взаємодії компонентів у металічних системах та визначенню кристалічної структури сполук (Кристаллохимия силицидов и германидов (М., 1971); Кристаллохимия интерметаллических соединений редкоземельных металлов (Львов, 1982; с соавт.); Тройные системы, содержащие редкоземельные металлы (Львов, 1985; с соавт.); Topologically close-packed structures (In Intermetallic Compounds. , 1994. Vol. 1; with co-auth.); Phase equilibria and crystal chemistry in ternary rare earth systems with metallic elements (In Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earths. , 1990. Vol. 13; with co-auth.).  

Він був одним із засновників Львівської наукової школи «Кристалохімія» і її керівником (1972—1995 рр), членом Міжнародної спілки кристалографів, головою Комітету кристалографів України (1993—2004 pр.), дійсним членом та головою хімічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (1992—2012 рр.), членом секції хімії Державного комітету України по преміях в галузі науки і техніки, членом редколегії низки наукових журналів («Вісник Львівського університету. Серія хімічна», «Українського хімічного журналу», «Phase Equlibria»), головою або членом оргкомітету багатьох вітчизняних та міжнародних конференцій, членом видавничої ради енциклопедії Львівського університету імені Івана Франка.

Під керівництвом Є. І. Гладишевського захищено 31 кандидатську та 4 докторських дисертації.

За багаторічну працю Євген Гладишевський нагороджений орденом Трудового червоного прапора(1976 р.), значком Мінвузу СРСР (1978 р.), грамотами Президії Верховної Ради України (1984, 1999 рр.), а також пам'ятними та ювілейними медалями.

Він — Заслужений діяч науки України (1979 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1984 р.), стипендіат Президента України.

Один із очевидців подій міжвоєнного періоду на Закарпатті, на основі спогадів яких створено документальний кінофільм «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939»[1].

• Є. І. Гладишевський. Бібліогр. довідник / Ред. Бодак О., Котур Б. - Львів: Видавн. центр ЛДУ ім. І.Франка, 1999. 122 с.
•  Е. І. Gladyshevskii: Chairmain of the Ukrainian Crystallographic Committee. IUCr. Newsletter, 1994. Vol. 2 . P.18.
•  Хто є хто в Україні. Біогр. словник. К., 1997
•  Белан Б., Пукас С., Семусьо Н. Наші славні НТШівські ювіляри. Євген Гладишевський // Вісн. НТШ. Весна–літо 2009. Ч. 41.
•  Львівщина та львів'яни: Енциклопедично-біографічний довідник. Вип. 2., Віка, 2006; ЕСУ. ВАТ Поліграфкнига. 2006. Т. 5